Порівняння індексу Insall–Salvati та його модифікації у здорових собак чотирьох різних груп за масою тіла
Mehmet K. Ocal1 Deniz Seyrek-Intas2 Soner Cagatay2
Vet Comp Orthop Traumatol 2020;33:110–115.
Анотація Мета Дослідження мало на меті зафіксувати значення індексу Insall-Salvati (IS) та його модифікації у собак, розподілених на чотири різні групи за масою тіла, а також визначити, чи впливає на ці значення індексу стать.
Дизайн дослідження. Отримано білатеральні медіолатеральні рентгенограми 86 собак. Собак було розподілено на чотири різні групи за масою тіла: малі, середні, великі та гігантські. На рентгенограмах вимірювали довжину колінної чашечки (patellar length, PL), довжини каудальної та краніальної зв'язок колінної чашечки (caudal and cranial patellar ligament lengths, LLca та LLcr), кут колінного суглоба (stifle angle) та накладання стегнових виростків (superimposition of the femoral condyles). Індекс IS та його модифікацію (LLcr:PL) обчислювали шляхом ділення LLca або LLcr на PL відповідно. Для статистичного аналізу використовували кореляційний тест Спірмена (Spearman's correlation test) та дисперсійний аналіз (analysis of variance).
Результати Стать собаки та наявність ентезофітів на верхівці колінної чашечки були двома впливовими факторами для значень IS та LLcr:PL. Середні значення IS становили 1,60 0,28 у дрібних собак, 1,73 0,27 у середніх собак, 1,82 0,21 у великих собак і 1,97 0,13 у гігантських собак. Середні значення LLcr:PL для тих самих груп становили 2,05 0,23, 2,13 0,19, 2,23 0,21 та 2,27 0,16 відповідно.
Висновок Референтні інтервали для індексу IS становили від 1,04 до 2,16 у дрібних собак, від 1,19 до 2,27 у середніх собак, від 1,40 до 2,24 у великих собак і від 1,71 до 2,23 у гігантських собак. Референтні інтервали для індексу LLcr:PL становили від 1,59 до 2,51 у дрібних собак, від 1,75 до 2,51 у середніх собак, від 1,81 до 2,65 у великих собак і від 1,95 до 2,59 у гігантських собак. Собаки зі значеннями, що перевищують ці референтні інтервали, мають patella alta, а ті, у яких значення нижчі за ці інтервали, мають patella baja.
Ключові слова
- ► собаки
- ► індекс Insall–Salvati
- ► вивих колінної чашки (patellar luxation)
Вступ
Вивих колінної чашки діагностують як у великих, так і в малих собак, причому частота медіального вивиху зростає у великих собак.1–7 Вважається, що одним із причинних чинників медіального вивиху колінної чашки є висока позиція колінної чашки (patella alta),8–10 тоді як латеральний вивих колінної чашки пов'язаний із низькою позицією колінної чашки (patella baja).8
Insall-Salvati (IS) — один із індексів, що використовуються для вимірювання проксимодистального положення колінної чашки (patella) та виявлення високого стояння колінної чашки (patella alta) і низького стояння колінної чашки (patella baja) на бічних рентгенограмах колінних суглобів (stifle joints). Індекс IS розраховується шляхом ділення довжини зв'язки колінної чашки (patellar ligament) на довжину колінної чашки (patellar length, PL).11 Каудальна довжина зв'язки колінної чашки (caudal patellar ligament length, LLca) вимірюється між верхівкою колінної чашки (apex of the patella) та місцем прикріплення на горбистості великогомілкової кістки (tibial tuberosity) з невеликою вирізкою вздовж каудального краю зв'язки.9 Однак вирізку не завжди вдається визначити, оскільки варіації горбистості великогомілкової кістки12–14 та гребеня великогомілкової кістки15,16 є поширеними між отримано 24 грудня 2019 р. прийнято після ревізії 1 жовтня 2019 р. опубліковано онлайн 22 листопада 2019 р.
1Кафедра анатомії, факультет ветеринарної медицини, Близькосхідний університет, Нікосія, Кіпр
2Кафедра хірургії, факультет ветеринарної медицини, Близькосхідний університет, Нікосія, Кіпр порід собак. Тому довжину краніальної зв'язки (cranial ligament length, LLcr) вимірюють від початку на верхівці колінної чашечки (apex of the patella) до проксимального поширення гребеня великогомілкової кістки (tibial crest)8,17 у модифікації індексу IS. Індекс IS та його модифікація довели свою придатність для собак.8–10,18–20 Повідомлялося, що індекс IS не залежить від маси тіла (body weight, BW) та віку, але значення індексу мають тенденцію до вищих показників у важчих собак.18 В іншому дослідженні середнє значення індексу при медіальному вивиху колінної чашечки (medial patellar luxation) було зареєстровано вищим у собак >11 кг (1,70) порівняно з собаками <11 кг (1,45).19 Було висловлено припущення, що дослідження можуть бути корисними для реєстрації референтних діапазонів індексу IS для собак дрібних порід.19 Собаки-самці зазвичай важчі за самок, але вплив статі на індекс IS не є з'ясованим. Повідомлялося, що собаки-самці мають більші значення IS, ніж самки, у положенні з каудальним кутом колінного суглоба (stifle angle) 97°, але цей ефект не був виявлений у положеннях з більшими кутами колінного суглоба.18 У цьому контексті метою дослідження було зареєструвати значення IS та LLcr:PL у собак, що належать до чотирьох різних вагових груп, і визначити, чи впливала стать на значення IS та LLcr:PL.
Матеріали та методи
Матеріали
Медіолатеральні рентгенограми були отримані білатерально з кутом колінного суглоба 90° від 86 собак, які не мали кульгавості або історії ортопедичних проблем і не виявляли жодних рентгенографічних ознак захворювання колінного суглоба. Собаки також були вільні від клінічно виражених захворювань схрещених зв'язок (cruciate ligament) або захворювань наколінка. Мінімальний вік собак становив 8 місяців. Це дослідження було схвалено нашим Інституційним комітетом з етики, і було отримано письмову інформовану згоду від власників.
Собак було розподілено на чотири групи відповідно до їхньої маси тіла, як описано в попередньому дослідженні5; маса дрібних собак становила менше ніж 9,1 кг, середніх — від 9,1 до 18,2 кг, великих — від 18,3 до 36,4 кг, а гігантських — понад 36,4 кг.
Вимірювання
Для отримання зображень і вимірювань використовували цифрову рентгенографію з відповідним програмним забезпеченням (HF-525Plus VET; Digital Vet X-ray System, EcoRay Co. Ltd., Gwangju, Korea). З зображень вимірювали PL, довжини зв'язок (довжина каудальної зв'язки та довжина краніальної зв'язки) і кут колінного суглоба. PL визначали шляхом вимірювання найдовшого вертикального розміру наколінка9,10,18–20, а дослідники екстраполювали для визначення верхівки наколінка, виключаючи ентезофіт. Ентезофіти не включали у вимірювання PL і довжини зв'язок8 (►Fig. 1). LLca визначали шляхом вимірювання каудального аспекту від початку на верхівці наколінка до місця прикріплення на горбистості великогомілкової кістки, як описано раніше.9,10,18–20 Довжину краніальної зв'язки (LLcr) вимірювали від початку на верхівці наколінка до проксимальної межі гребеня великогомілкової кістки8 (►Fig. 2). Значення IS та LLcr:PL обчислювали шляхом ділення LLca або LLcr на PL відповідно.
Рис. 1 Довжина наколінка (patellar length, PL) колінного суглоба з ентезофітом.
Рис. 2. Бокова рентгенографія колінного суглоба (stifle joint), що показує, як отримували відстань накладання стегнових виростків (femoral condyles, FCD), довжину наколінка (patellar length, PL), довжину каудальної зв'язки (caudal ligament, LLca) та довжину краніальної зв'язки (cranial ligament, LLcr).
Для вимірювання кута колінного суглоба дистальну стегнову та проксимальну великогомілкову осі визначали на латеральних рентгенограмах колінного суглоба, які не містили всієї стегнової кістки та великогомілкових кісток, згідно з попереднім повідомленням.8 Стегнову вісь визначали як лінію, що з'єднує середини двох паралельних ліній між періостальними частинами кортексу стегнової кістки на певній відстані: перша паралельна лінія являла собою довжину стегнового виростка від проксимальної точки блоку, а друга паралельна лінія була на 20 мм далі від цієї точки. Великогомілкову вісь визначали як лінію, що з'єднує краніальну точку медіального плато великогомілкової кістки із серединою лінії на відстані, що вдвічі перевищує довжину плато великогомілкової кістки від краніальної
Рис. 3 Вимірювання кута колінного суглоба (stifle angle, SA), що показує довжину стегнового виростка (femoral condyle length, FCL), вісь стегнової кістки (femoral axis, FA), ширину плато великогомілкової кістки (tibial plateau width, PTW) та вісь великогомілкової кістки (tibial axis, TA).
точка медіального плато великогомілкової кістки. Кут колінного суглоба вимірювали між стегновою та великогомілковою осями (►Fig. 3).
Накладання стегнових виростків (femoral condyles) також вимірювали як найбільшу відстань між латеральним і медіальним виростками (►Fig. 2). Два дослідники (DSI та SC) виконали всі вимірювання за консенсусом щодо розміщення орієнтирів.
Статистичний аналіз
Статистичний аналіз виконували за допомогою програмного забезпечення (SPSS Inc., версія 20.0 для Windows, Каліфорнія, Сполучені Штати). Нормальність розподілу змінних оцінювали за допомогою одновибіркового тесту Шапіро–Вілка. Дані подано як середні значення ± стандартні відхилення (95% довірчі інтервали). Відтворюваність вимірювань підтверджували шляхом повторення кожного вимірювання 10 разів у двох випадково відібраних собак, в однієї з яких були двобічні ентезофіти, а інша була вільна від ентезофітів. Дані, зібрані в результаті цих вимірювань, об'єднували, і для кожного набору даних обчислювали коефіцієнт варіації.
Для порівняння віку та маси тіла собак між тими, що мали двобічні ентезофіти, і тими, що були вільні від ентезофітів, використовували незалежний двовибірковий t-критерій.
Однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) використовували для порівняння PL, довжин зв'язок, значень IS та значень LLcr:PL між малими, середніми, великими та гігантськими собаками. Тести Бонферроні та Даннетта застосовували як апостеріорні порівняння залежно від нормального або скошеного розподілу змінних. ANOVA також використовували для перевірки впливу кінцівки (ліва/права), наявності ентезофітів та статі на значення IS і LLcr:PL серед даних від 172 колінних суглобів.
Зв'язки між віком, суперпозицією стегнових виростків (femoral condyles), кутом колінного суглоба (stifle angle), PL, довжинами зв'язок, значеннями IS та значеннями LLcr:PL визначали за допомогою кореляційного тесту Спірмена. Також було застосовано лінійний регресійний аналіз між індексами та масою тіла (BW) собак. Рівень значущості для всіх аналізів встановлювали на рівні p< 0.05.