Латеральні переломи фабел у собак: огляд восьми випадків

J. E. F. Houlton та M. G. Ness*

Кафедра клінічної ветеринарної медицини, Madingley Road, Cambridge та *Croft Veterinary Surgeons, Croft Road, Blyth, Northumberland

Журнал of Small Animal Practice (1993) 34, 373-376

АНОТАЦІЯ

Переломи латеральної фабели (lateral fabella) були зареєстровані у семи собак середніх або великих порід. У шести собак були односторонні переломи, а в однієї — двосторонні. Переломи, схоже, виникали спонтанно, без зовнішньої травми. Чотири переломи лікували консервативно, а чотири — шляхом хірургічного видалення фрагментів перелому. Обидва методи лікування були успішними у подоланні кульгавості.

ВСТУП

Сесамоподібні кістки розташовані в сухожилках поблизу вільно рухомих суглобів. Їхня основна функція — захищати сухожилки від високих сил тертя (Binnington 1990). З колінним суглобом у собак пов'язані чотири сесамоподібні кістки. Найбільша з них — наколінок (patella), який лежить у сухожилку чотириголового м'яза. Медіальна та латеральна фабели (fabellae) розташовані в двох сухожилках початку литкового м'яза (gastrocnemius muscle). Четверта сесамоподібна кістка непостійно виникає в місці початку підколінного м'яза (popliteus muscle).

Переломи надколінка рідко зустрічаються у собак (Sumner-Smith 1988). Пошук у літературі не виявив жодних посилань на переломи інших сесамоподібних кісток у собак у колінному суглобі (stifle).

У цій статті описано вісім переломів латеральної фабели (lateral fabella). Між випадками існує достатньо подібностей, щоб припустити спільну етіологію, пов'язану з внутрішньо генерованими напруженнями.

КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ

Чотирьох собак оглянули в університетській реферальній клініці та трьох — у приватній реферальній клініці. Діагноз було встановлено на підставі клінічних ознак, підтверджених рентгенологічними даними.

Клінічні дані для семи собак наведено в таблиці 1. У чотирьох собак була задіяна права кінцівка, у двох — ліва, а в однієї були двобічні переломи. Чотири собаки були бордер-колі або метисами колі, дві — лабрадор-ретриверами, а одна — голден-ретривером. П'ять із семи собак мали сформований скелет. Віковий діапазон становив від шести місяців до 10 років.

Анамнез мав два варіанти перебігу; три собаки кульгали після завершення навантаження, а чотири закульгали під час бігу. У жодному випадку власник не міг пов'язати кульгавість із травматичним епізодом. Анамнез семимісячного голден-ретривера був особливо примітним, оскільки протягом одного вихідного його вигулювали на довгому повідці, що розтягується, замість звичайного, більш традиційного навантаження. Наприкінці вихідних він закульгав, і через сім тижнів кульгавість не покращилася, незважаючи на лікування нестероїдними протизапальними препаратами.

Клінічна картина була подібною в усіх випадках. Собаки продовжували користуватися ураженою кінцівкою, але ходили з обмеженим рухом колінного суглоба. Кульгавість посилювалася під час навантаження, а після відпочинку кінцівка була скутою. Пальпація колінного суглоба незмінно викликала локалізований біль над латеральною фабелою (lateral fabella). Не було жодних ознак випоту в суглобі або нестабільності суглоба, і спостерігався нормальний обсяг пасивних рухів у суглобі. У собак із хронічною кульгавістю спостерігалася атрофія квадрицепса та

Таблиця 1. Клінічні дані семи собак

НПЗЗ (нестероїдний протизапальний препарат) сідничні м'язи (gluteal muscles) внаслідок невикористання.

Медіолатеральні та краніокаудальні рентгенограми свіжих переломів виявили фрагментацію латеральної фабели (lateral fabella), причому дрібні кісткові фрагменти мали чітко окреслені межі (Рис. 1). Більш хронічні фрагменти перелому мали заокруглені межі, а фабела (fabella) мала дещо більш аморфний вигляд (Рис. 2).

Лікування

Чотирьох собак, направлених до університетської клініки, лікували консервативно з 10–15-хвилинними прогулянками на повідку двічі на день. Переломи мали характерний рентгенологічний вигляд у міру загоєння; фрагменти втрачали чітко окреслені межі, а проміжки між ними поступово заповнювалися мінералізованою кістковою мозоллю (рис. 3).

Решту чотири переломи лікували хірургічно. Було зроблено латеральний парапателярний шкірний розтин, а латеральну фабелу (lateral fabella) локалізували пальпацією. Було зроблено 4-сантиметровий розтин у розташованому над нею м'язі двоголового м'яза стегна (biceps femoris muscle), а самоутримувальні ретрактори Gelpi використовували для підтримання експозиції глибоких структур. Ідентифікували переломлену сесамоподібну кістку (sesamoid bone) та видалили її шляхом гострої дисекції. Після операції кінцівку не бинтували, а протягом двох тижнів рекомендували вигул на повідку.

РЕЗУЛЬТАТИ

З собак, яких лікували консервативно, три були без ознак кульгавості через 10 тижнів, а решта — через 12 тижнів.

Усі переломи, проліковані хірургічно, покращилися протягом трьох тижнів, і двоє з трьох собак не мали кульгавості до шести тижнів. Третю собаку було втрачено з подальшого спостереження після трьох тижнів.

ОБГОВОРЕННЯ

Листковий м'яз (gastrocnemius muscle) перебуває в постійному напруженні під час опорного навантаження і є потужним згиначем колінного суглоба. Йому протидіє чотириголовий м'яз (quadriceps muscle) та краніальна схрещена зв'язка (cranial cruciate ligament) (Robins 1990). Згинання колінного суглоба супроводжується внутрішньою ротацією великогомілкової кістки (tibia) навколо поздовжньої осі стегнової кістки (femur), переважно під час безопорної фази кроку. Як краніальна, так і каудальна схрещені зв'язки (cruciate ligaments) обмежують цю внутрішню ротацію, причому їхня роль стає більш значущою в міру збільшення згинання суглоба; латеральна колатеральна зв'язка (lateral collateral ligament) є первинним стабілізатором лише за розігнутого колінного суглоба. Медіальна колатеральна зв'язка (medial collateral ligament) є вторинним стабілізатором розігнутого суглоба, але не відіграє жодної ролі в обмеженні внутрішньої ротації зігнутого суглоба (Arnoczky and Marshall 1977, Vasseur and Arnoczky 1981).

Спонтанний перелом латеральної фабели (lateral fabella) може виникати, коли порушується збалансований антагонізм між квадрицепсом (quadriceps) і литковим м'язом (gastrocnemius) — особливо коли колінний суглоб (stifle) розігнутий, а внутрішня ротація великогомілкової кістки (tibia) значною мірою стримується латеральною колатеральною зв'язкою (lateral collateral ligament) та стабільністю стегново-надколінного суглоба (femoropatellar joint). На цю стабільність впливають вісь квадрицепса (quadriceps) і зв'язки надколінка (patellar ligament), м'язові сили на фасції, конфігурація блоку (trochlea) та цілісність утримувачів (retinacula) (Hulse and Shires 1985). Виникнення двобічного перелому в одного з колі (collies) може свідчити про те, що конфігурація та незвичайні м'язові сили відіграють роль у причині травми. Собака, якого «ганяли» по колу, підкреслює важливість аномальних, внутрішньо генерованих сил, а не зовнішньої травми, в етіології цього перелому.

(позначено стрілкою) латеральної фабели

РИС. 2. Медіолатеральна проєкція правого колінного суглоба золотистого ретривера, що демонструє семитижневий перелом латеральної фабели. Межі фрагментів менш чіткі, ніж при свіжому переломі

Стан не слід плутати з іншими причинами кульгавості колінного суглоба. Відповідні клінічні ознаки — це точковий біль над каудолатеральним (caudolateral) аспектом дистальної частини стегнової кістки та відсутність випоту в суглобі, тобто патологія є позасуглобовою. Це відрізняється від поширенішої внутрішньосуглобової патології, такої як ушкодження хрестоподібної зв'язки.

Відрив початку литкового м'яза (gastrocnemius muscle) призведе до дисфункції ахіллового сухожилля (Achilles tendon) та зміщення відповідної фабели (fabella) (Chaffee and Knecht 1975, Vaughan 1979). Заплесновий суглоб (hock) буде частково опущений, і цей стан навряд чи буде сплутано з переломами фабели (fabella).

Рентгенологічно перелом необхідно диференціювати від таких станів розвитку, як двочастинні або багаточастинні сесамоподібні кістки (Park 1979). За цих станів кожна частина має подібний розмір, їхні межі рівні, а форма не змінюється з часом.

Консервативне лікування було ефективною формою терапії, хоча кульгавість минала довше порівняно з хірургічним видаленням фрагментів перелому. Відносно повільне загоєння перелому за консервативного лікування відображає особливості середовища сезамоподібної кістки (fabella). Фрагменти перелому зазнаватимуть значних розтягувальних зусиль, що сприяє утворенню фіброзної тканини, а не первинному загоєнню кістки.

Спостерігається значна кількість мінералізованої кісткової мозолі. Минуло ще п'ять тижнів, перш ніж собака перестав кульгати

Крім того, оскільки сесамоподібні кістки позбавлені окістя, вони мають низький остеогенний потенціал. Ці фактори затримуватимуть загоєння та сприятимуть утворенню мінералізованої кісткової мозолі.

Ексцизія фрагментованої сезамоподібної кістки забезпечує швидше повернення до функції, але призводить до потенційно ослабленої ділянки. Однак це не було проблемою у двох собак, щодо яких доступна довгострокова інформація.

На завершення, переломи латеральної фабели (lateral fabella) видаються спонтанними та не пов'язаними з будь-якою формою зовнішньої травми. Їх можна лікувати хірургічно або вести консервативно. Обидві форми лікування забезпечують відмінний прогноз.

ЛІТЕРАТУРА

ARNOCZKY, S. P. & MARSHALL, J. L. (1977) Хрестоподібні зв'язки колінного суглоба в собак: анатомічний і функціональний аналіз. American Journal of Veterinary Research 38, 1807-1814

БІННІНГТОН, А. Г. (1990) Ремоделювання та трансплантація кістки. У: Ортопедія собак. 2-ге вид. Ред. В. Г. Віттік. Lea & Febiger, Філадельфія. С. 166-189

HULSE, D. A. & SHIRES, P. K. (1985) Колінний суглоб. У: Textbook of Small Animal Surgery. Ред. D. M. Slatter, W. B. Saunders, Philadelphia. с. 2193-2235

CHAFFEE, V. M. & KNECHT, C. D. (1975) Відрив медіальної головки литкового м'яза (medial head of the gastrocnemius) у собак. Veterinary Medicine and Small Animal Clinician 70, 929-931

PARK, R. D. (1979) Рентгенологічна оцінка колінного суглоба в собак. Compendium of Continuing Education 1, 833-842

ROBINS, G. M. (1990) Колінний суглоб у собак. In: Canine Orthopaedics. 2nd edn. Ed W. G. Whittick. Lea & Febiger, Philadelphia. pp 693-760

Smm-Smw, G. (1988) Переломи надколінка та розрив прямої зв'язки надколінка. У: Decision Making in Small Animal Orthopaedic Surgery. B. C. Decker. с. 116-117 VASSEUR, P.B. & ARNOCZKY, S. P. (1981) Коллатеральні зв'язки колінного суглоба у собак. Анатомічний та функціональний аналіз. American Journal of Veterinary Research 42,1133-1137

VAUGHAN, L. C. (1979) Травми м'язів і сухожилків у собак. Journal of Small Animal Practice 20, 711-736

АНОТАЦІЇ

Дистанційна променева терапія при рецидивній інтраспінальній менінгіомі у собаки

Вісімнадцятимісячний метис денді-дінмонт-тер'єра не мав симптомів протягом 15 місяців після очевидного видалення інтрадурально-екстрамедулярної менінгіоми на рівні T1-T2 під час операції. Згодом у собаки розвинулася скутість задніх кінцівок і з'явилися труднощі при підйомі сходами. Неврологічні дефіцити з правого боку погіршилися. A комп'ютерна томографія показала утворення в правій частині спинномозкового каналу на рівні T1-T2. Більшу частину пухлини не вдалося видалити під час хірургічного втручання. Дистанційна променева терапія з використанням Co" була проведена у 10 фракціях. Спостерігалося драматичне покращення, і собака залишався здоровим протягом 19 місяців після завершення лікування. Евтаназію було проведено, коли неврологічні ознаки рецидивували.

BELL, F. W., FEENEY, D. A., O'BRIEN, T. J., CAYWOOD, D. D. & HULTGEREN, B. D. (1992) Journal of the American Animal Hospital Association 28, 318-322

Супутня гіперплазія молочної залози та адренокортикальна карцинома у домашнього тхора

У п'ятирічного свійського тхора протягом трьох місяців спостерігалася алопеція на спині. Живіт був більшим за норму, і були дві великі молочні маси. A подібна маса, видалена раніше, складалася з молочної гіперплазії. Рентгенографія черевної порожнини показала втрату серозної деталізації. Діагностична операція виявила масу в краніальному аспекті правої нирки, що залучала надниркову залозу, аорту та каудальну порожнисту вену. Біопсійний діагноз маси — адренокортикальна карцинома. Гістологічна картина подібна до тієї, що спостерігається у котів. Тхір помер через тиждень.

MOOR, N., QUALLS, C. W. & HOOVER, J. P. (1992) Journal of the American Veterinary Medical Association 201, 1911-1912