Латеральні переломи фабел у собак: огляд восьми випадків

J. E. F. Houlton та M. G. Ness*

Кафедра клінічної ветеринарної медицини, Madingley Road, Cambridge та *Croft Veterinary Surgeons, Croft Road, Blyth, Northumberland

Журнал of Small Animal Practice (1993) 34, 373-376

АНОТАЦІЯ

Переломи латеральної фабели (lateral fabella) були зареєстровані у семи собак середніх або великих порід. У шести собак були односторонні переломи, а в однієї — двосторонні. Переломи, схоже, виникали спонтанно, без зовнішньої травми. Чотири переломи лікували консервативно, а чотири — шляхом хірургічного видалення фрагментів перелому. Обидва методи лікування були успішними у подоланні кульгавості.

ВСТУП

Сесамоподібні кістки розташовані в сухожилках поблизу вільно рухомих суглобів. Їхня основна функція — захищати сухожилки від високих сил тертя (Binnington 1990). З колінним суглобом у собак пов'язані чотири сесамоподібні кістки. Найбільша з них — наколінок (patella), який лежить у сухожилку чотириголового м'яза. Медіальна та латеральна фабели (fabellae) розташовані в двох сухожилках початку литкового м'яза (gastrocnemius muscle). Четверта сесамоподібна кістка непостійно виникає в місці початку підколінного м'яза (popliteus muscle).

Переломи надколінка рідко зустрічаються у собак (Sumner-Smith 1988). Пошук у літературі не виявив жодних посилань на переломи інших сесамоподібних кісток у собак у колінному суглобі (stifle).

У цій статті описано вісім переломів латеральної фабели (lateral fabella). Між випадками існує достатньо подібностей, щоб припустити спільну етіологію, пов'язану з внутрішньо генерованими напруженнями.

КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ

Чотирьох собак оглянули в університетській реферальній клініці та трьох — у приватній реферальній клініці. Діагноз було встановлено на підставі клінічних ознак, підтверджених рентгенологічними даними.

Клінічні дані для семи собак наведено в таблиці 1. У чотирьох собак була задіяна права кінцівка, у двох — ліва, а в однієї були двобічні переломи. Чотири собаки були бордер-колі або метисами колі, дві — лабрадор-ретриверами, а одна — голден-ретривером. П'ять із семи собак мали сформований скелет. Віковий діапазон становив від шести місяців до 10 років.

Анамнез мав два варіанти перебігу; три собаки кульгали після завершення навантаження, а чотири закульгали під час бігу. У жодному випадку власник не міг пов'язати кульгавість із травматичним епізодом. Анамнез семимісячного голден-ретривера був особливо примітним, оскільки протягом одного вихідного його вигулювали на довгому повідці, що розтягується, замість звичайного, більш традиційного навантаження. Наприкінці вихідних він закульгав, і через сім тижнів кульгавість не покращилася, незважаючи на лікування нестероїдними протизапальними препаратами.

Клінічна картина була подібною в усіх випадках. Собаки продовжували користуватися ураженою кінцівкою, але ходили з обмеженим рухом колінного суглоба. Кульгавість посилювалася під час навантаження, а після відпочинку кінцівка була скутою. Пальпація колінного суглоба незмінно викликала локалізований біль над латеральною фабелою (lateral fabella). Не було жодних ознак випоту в суглобі або нестабільності суглоба, і спостерігався нормальний обсяг пасивних рухів у суглобі. У собак із хронічною кульгавістю спостерігалася атрофія квадрицепса та

Таблиця 1. Клінічні дані семи собак

НПЗЗ (нестероїдний протизапальний препарат) сідничні м'язи (gluteal muscles) внаслідок невикористання.

Медіолатеральні та краніокаудальні рентгенограми свіжих переломів виявили фрагментацію латеральної фабели (lateral fabella), причому дрібні кісткові фрагменти мали чітко окреслені межі (Рис. 1). Більш хронічні фрагменти перелому мали заокруглені межі, а фабела (fabella) мала дещо більш аморфний вигляд (Рис. 2).

Лікування

Чотирьох собак, направлених до університетської клініки, лікували консервативно з 10–15-хвилинними прогулянками на повідку двічі на день. Переломи мали характерний рентгенологічний вигляд у міру загоєння; фрагменти втрачали чітко окреслені межі, а проміжки між ними поступово заповнювалися мінералізованою кістковою мозоллю (рис. 3).

Решту чотири переломи лікували хірургічно. Було зроблено латеральний парапателярний шкірний розтин, а латеральну фабелу (lateral fabella) локалізували пальпацією. Було зроблено 4-сантиметровий розтин у розташованому над нею м'язі двоголового м'яза стегна (biceps femoris muscle), а самоутримувальні ретрактори Gelpi використовували для підтримання експозиції глибоких структур. Ідентифікували переломлену сесамоподібну кістку (sesamoid bone) та видалили її шляхом гострої дисекції. Після операції кінцівку не бинтували, а протягом двох тижнів рекомендували вигул на повідку.

РЕЗУЛЬТАТИ

З собак, яких лікували консервативно, три були без ознак кульгавості через 10 тижнів, а решта — через 12 тижнів.

Усі переломи, проліковані хірургічно, покращилися протягом трьох тижнів, і двоє з трьох собак не мали кульгавості до шести тижнів. Третю собаку було втрачено з подальшого спостереження після трьох тижнів.