Ефективна стратегія забезпечення прохідності дихальних шляхів для резекції трахеї у собаки зі стенозом шийного відділу трахеї
Марія Ізабель Гомес-Мартінес & Лорен Браун
AURA Veterinary, Гілфорд, Суррей, Велика Британія
Анотація
Самка бордер-колі, віком 1 рік і масою тіла 21,8 кг, була направлена на хірургічну корекцію стенозу шийного відділу трахеї (cervical tracheal stenosis), розташованого на рівні шостого шийного хребця (sixth cervical vertebra). Вважалося, що стеноз виник унаслідок інтубаційної травми (intubation injury), спричиненої роздуванням ендотрахеальної манжети (endotracheal cuff inflation) за 1 місяць до цього під час оваріогістероектомії (ovariohysterectomy). Премедикація (premedication) складалася з внутрішньовенного дексмедетомідину (dexmedetomidine) (2 μг кг—1 ) та метадону (methadone) (0,2 мг кг—1 ). Анестезію (anaesthesia) індукували внутрішньовенним пропофолом (propofol) до ефекту та підтримували інфузією пропофолу зі змінною швидкістю (0,1—0,3 мг кг—1 хвилину—1 ) та інфузією дексмедетомідину (0,5 μг кг—1 годину—1 ). Після початкової інтубації (intubation) краніально до стенозу ендотрахеальною трубкою (endotracheal tube, ETT) з манжетою 11 мм було встановлено вентиляцію з контролем об'єму (volume-controlled ventilation). Інтраопераційна ендоскопія (intraoperative endoscopy) підтвердила локалізацію та тяжкість стенозу. Було здійснено спробу повторної інтубації (reintubation) послідовно меншими стерильними ЕТТ; ЕТТ 5,5 мм було успішно проведено через стеноз за допомогою стерильного бужа (bougie) та подовжено інтраорально (intraorally) за допомогою кутового конектора (elbow connector). Після хірургічного оголення трахеї (trachea) було резецовано два трахеальні кільця (tracheal rings) та під стерильних умов встановлено другу стерильну ЕТТ 5,5 мм у каудальний відділ трахеї (caudal trachea) для підтримання вентиляції через операційне поле. Аналіз артеріальних газів крові (arterial blood gas analysis), виконаний на цьому етапі, не виявив відхилень. Було резецовано ще два краніальні трахеальні кільця та виконано ретроградну інтубацію під контролем бужа (retrograde bougie-guided reintubation) для встановлення фінальної ЕТТ 8,0 мм через анастомоз (anastomosis). Інтраопераційний тест на герметичність (intraoperative leak test) підтвердив цілісність відновлення, а фінальна ендоскопія продемонструвала прохідні дихальні шляхи (patent airway) без залишкового стенозу чи кровотечі. Собака одужала без ускладнень. Цей випадок ілюструє поетапну та гнучку стратегію ведення дихальних шляхів (airway management strategy) із використанням послідовно менших стерильних трубок, наведення бужем (bougie guidance) та інтраопераційної ендоскопії для підтримання ефективної вентиляції під час складної хірургії трахеї у собак.
Ключові слова: забезпечення прохідності дихальних шляхів, анастомоз, собака, інтубація, резекція трахеї, стеноз трахеї.
Вступ
Резекція трахеї та анастомоз — це складна хірургічна процедура, показана для лікування фокальної патології трахеї, зокрема стенозу, новоутворень або травми у собак (Gaudio et al. 2025). Хоча хірургічна техніка є добре відпрацьованою, періопераційне ведення дихальних шляхів залишається критичним анестезіологічним викликом, особливо у випадках майже повної обструкції або стенозу в складних хірургічних ділянках, таких як шийна (cervical) або грудна (thoracic) трахея (Michielsen et al. 2020). Забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації під час періодів переривання цілісності трахеї вимагає точної координації між хірургічною та анестезіологічною командами (Chitilian & Bao 2025).
У ветеринарній медицині настанови щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів під час хірургії трахеї є обмеженими. У кількох повідомленнях описано специфічні стратегії у собак і котів (Rodrigo-Mocholi & Brunel 2018; Calice & Rocchi 2019; Michielsen et al. 2020).
Цей клінічний випадок описує успішну, адаптивну стратегію забезпечення прохідності дихальних шляхів у собаки, якій виконували резекцію трахеї з анастомозом.
Опис клінічного випадку
Собака породи бордер-колі, самиця, віком 1 рік, масою тіла 21,8 кг, була направлена до AURA Veterinary для резекції трахеї з приводу стенозу шийного відділу трахеї. Одразу після оваріогістероектомії у собаки розвинувся виражений кашель/блювотні позиви зі стридором та непереносимість фізичного навантаження. Це тривало 2—4 тижні та, як припускали, було наслідком інтубаційної травми, спричиненої надмірним роздуванням манжети ендотрахеальної трубки. Комп'ютерна томографія (КТ) та трахеоскопія, виконані в іншому центрі на 1 місяць раніше, виявили стеноз трахеї на рівні шостого шийного хребця (sixth cervical vertebra), що зменшував діаметр просвіту приблизно на 65%. Преднізолон 5 мг один раз на добу застосовували протягом 4 тижнів і відмінили за 3 дні до операції.
Переднаркозне обстеження виявило експіраторний свистячий дихання (expiratory wheezing) при торакальній аускультації (thoracic auscultation), найбільш виражений над трахеєю; показники гематології та біохімії були без особливостей. Було присвоєно III фізичний статус за класифікацією Американського товариства анестезіологів (American Society of Anesthesiologists). Внутрішньовенні (IV) канюлі були встановлені в ліву головну (cephalic) та підшкірну (saphenous) вени. Премедикація внутрішньовенним дексмедетомідином (2 μг кг⁻¹, Sedatex; Dechra, UK) та метадоном (0,2 мг кг⁻¹, Comfortan; Dechra, UK) переносилася добре з легкою седацією та без небажаних явищ. Собаку було преоксигеновано через лицьову маску протягом 5 хвилин. Анестезію індукували внутрішньовенним пропофолом (Propofol-Lipuro Vet; B. Braun, Germany) до ефекту та підтримували інфузією пропофолу зі змінною швидкістю (0,1—0,3 мг кг⁻¹ хвилини⁻¹) та інфузією дексмедетомідину (0,5 μг кг⁻¹ години⁻¹). Під час операції внутрішньовенно вводили розчин Гартманна зі швидкістю 2 мл кг⁻¹ години⁻¹ (Vetivex11 Solution for Infusion; Dechra, UK) та цефуроксим (22 мг кг⁻¹; Flynn Pharma Limited, Ireland) внутрішньовенно кожні 90 хвилин. Резервна аналгезія складалася з внутрішньовенного кетаміну (0,5 мг кг⁻¹, Anesketin; Dechra, The Netherlands) та метадону (0,1 мг кг⁻¹) у різні моменти часу.
Поклавши собаку в стернальне положення (sternal recumbency), виконали ендотрахеальну інтубацію за допомогою ендотрахеальної трубки (endotracheal tube, ETT) з манжетою та внутрішнім діаметром 11 мм, розташувавши її пацієнтський кінець краніально до стенозу. Це дозволило подавати 100% кисень через дихальний контур із циркуляцією (1 л хв—1). Вентиляцію з контролем об'єму забезпечували з дихальним об'ємом 10—15 мл кг—1, співвідношенням вдиху до видиху 1:2, частотою дихання 12—26 дихань хв—1 та позитивним тиском у кінці видиху 5 см H2O. Анестезіологічний моніторинг включав пульсову оксиметрію, бокову капнографію, фракцію вдихуваного кисню, інвазивний артеріальний тиск через канюлю в правій дорсальній педальній артерії, електрокардіографію, параметри вентилятора та стравохідну температуру (багатопараметричний монітор Datex AS/3 Compact; GE Healthcare, Фінляндія), причому дані реєстрували з 5-хвилинними інтервалами. Упродовж усього часу собаку розміщували на пристрої для обігріву примусовим потоком повітря (Bair Hugger Warming Unit, Model 505; Augustine Medical, MN, USA).
Ендоскоп (модель 20090519, STORZ-ENDOSKOPE, діаметр 7,9 мм, гнучкий, Німеччина) було проведено через ендотрахеальну трубку (ЕТТ) для візуалізації стенозу перед операцією, використовуючи подвійний поворотний колінчастий конектор (15M-Double flip top cap with seal-22M/15F; UAB Intersurgical, Литва). Після візуалізації собаку було реінтубовано меншою ЕТТ, після чого розміщено в дорсальному положенні (dorsal recumbency) для асептичної хірургічної підготовки, що дозволяло проводити вентиляцію під час резекції трахеальних кілець. Спроби провести стерильні ЕТТ із внутрішнім діаметром 8,0, 6,0 та 5,5 мм через стеноз були невдалими. Потім було використано стерильний буж (pro-breathe, PROACT Medical Ltd, діаметр 2,0 мм/535 мм, Велика Британія) для проведення ЕТТ 5,5 мм повз звужену ділянку з мінімальним опором. Пацієнтський кінець ЕТТ було просунуто приблизно на 16—17 см від надгортанника (epiglottis), що відповідало каудальному краю стриктури. Через обмежену довжину ЕТТ, що виступала за межі стенозу, розширювач колінчастого конектора (Superset double-swivel catheter mount 22F-22M/15F; Intersurgical, Велика Британія) було розміщено внутрішньоротово, при цьому конектор розташовувався каудально в ротовій порожнині та виходив на правій комісурі губи. Манжету ЕТТ було роздуто до 25 смH2O за допомогою манометра (Low Pressure Cuffs; VBM CE, Німеччина).
Після початкового хірургічного оголення трахеї було виконано інтраопераційну ендоскопію паралельно до ендотрахеальної трубки (ЕТТ) для полегшення визначення рівня стенозу. Було резеційовано два трахеальні кільця за наявності ЕТТ 5,5 мм (Рис. 1a). Другу стерильну ЕТТ 5,5 мм було передано хірургам для стерильної інтубації каудальної частини трахеї (Рис. 1b), з'єднану з
Рисунок 1 Поетапне ведення дихальних шляхів під час резекції та анастомозу трахеї у бордер-колі віком 1 рік. Усі пристрої були стерильними. (a) Ендотрахеальна трубка (ЕТТ) 5,5 мм, використана перед початком резекції трахеї. (b) Після розділення трахеї хірургам було передано другу ЕТТ 5,5 мм для інтубації каудальної частини трахеї. (c) Бужи було проведено ретроградно з операційного поля в краніальну частину трахеї та назовні через рот для полегшення реінтубації. (d) Каудальну ЕТТ 5,5 мм було видалено, а ЕТТ 8,0 мм просунуто для забезпечення вентиляції під час анастомозу.
дихальну систему під стерильними покривалами, і вручну стабілізував асистент хірурга. Аналіз артеріальних газів крові (epoc; Siemens Healthineers, MA, USA), виконаний одразу після заміни ендотрахеальної трубки (ЕТТ) (завершеної менш ніж за 1 хвилину), не виявив відхилень [pH 7,32, парціальний тиск вуглекислого газу в артеріальній крові 42,4 мм рт. ст. (5,65 кПа), парціальний тиск кисню в артеріальній крові 515,3 мм рт. ст. (68,7 кПа), бікарбонат 22,0 ммоль/л, надлишок основ —4 ммоль/л]. Периферична сатурація кисню залишалася > 95% протягом усього часу.
Згодом було резеційовано ще два додаткові краніальні трахеальні кільця (cranial tracheal rings). Ендотрахеальну трубку (ETT) у краніальній частині трахеї було видалено, і трахею було відсмоктано. Стерильний буж (bougie) було проведено ретроградно з операційного поля у краніальну трахею та назовні через рот для полегшення остаточної реінтубації. Стерильну ендотрахеальну трубку (ETT) розміром 8,0 мм було просунуто орально, сліпо ковзаючи по бужу в каудальну трахею (Fig. 1c). Буж було видалено, і собаку було повторно під'єднано до дихального контуру. Каудальну ендотрахеальну трубку (ETT) було видалено, трубку розміром 8,0 мм було просунуто, манжету (cuff), розташовану каудально від місця трахеального розтину, було роздуто до 25 см H2O за допомогою манометра, і трубку було зафіксовано для остаточної інтубації (Fig. 1d), причому всю заміну було завершено менш ніж за 1 хвилину.