Journal of Veterinary Emergency and Critical Care

ПРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Концентрація кортизолу в стані спокою як предиктор тяжкості захворювання у критично хворих собак із синдромом системної запальної відповіді

Андреза Конті-Патара Лінда Г. Мартін

Кафедра ветеринарних клінічних наук, Коледж ветеринарної медицини, Університет штату Вашингтон, Пуллман, Вашингтон, США

Отримано: 13 лютого 2025 Переглянуто: 8 листопада 2025 Прийнято: 19 лютого 2026

Ключові слова: оцінка APPLE | біомаркер | критичний стан

АНОТАЦІЯ

Мета: Визначити використання концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою як маркера результату та тяжкості захворювання за оцінкою повної та швидкої шкал гострої пацієнтської фізіологічної та лабораторної оцінки (APPLE) у критично хворих собак із системною запальною реакцією (SIRS) та без неї.

Дизайн: Проспективне обсерваційне дослідження. Місце проведення: Університетська клінічна лікарня.

Тварини: До трьох різних груп було залучено собак із приватних власників: SIRS (30 собак), не-SIRS (25) та здорові контролі (19). Собак із гострим критичним станом (*<*48 год), госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії (ICU), було залучено та розподілено на групи SIRS і не-SIRS. Здорові собаки були залучені як контролі. Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою вимірювали до початку лікування. Показники APPLE full і fast розраховували при надходженні, з реєстрацією результату для кожної собаки.

Втручання: Відсутні.

Вимірювання та результати: Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою були вищими в групах SIRS і non-SIRS порівняно з контрольною групою (p < 0.001); однак значущої різниці (p = 0.59) між групами SIRS і non-SIRS не було. Показники APPLEfull були вищими в групі SIRS порівняно з групами non-SIRS (p < 0.0001) і контрольною (p < 0.0001). Показники APPLEfull зростали на 1 (95% ДІ: 0.6–1.4) на кожне підвищення концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою на 62.5 нмоль/л (2.2 мкг/дл). Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою не були пов'язані з летальністю (p = 0.33). Були помірні докази того, що показники APPLEfull можуть прогнозувати летальність (p = 0.03).

Висновки: Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою можна використовувати як маркер тяжкості захворювання у критично хворих пацієнтів із SIRS. Подальші дослідження із залученням більшої кількості випадків можуть з'ясувати його потенціал як маркера результату.

Скорочення: APPLE, Acute Patient Physiologic and Laboratory Evaluation (гостра оцінка фізіологічного стану та лабораторних показників пацієнта); CI, довірчий інтервал (confidence interval); RI, референтний інтервал (reference interval); SIRS, синдром системної запальної відповіді (systemic inflammatory response syndrome); SpO², пульсоксиметрія (pulse oximetry).

Результати цього дослідження були частково представлені як тези на IVECCS 2019, National Harbor, MD.

Це стаття з відкритим доступом, що розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє використання, розповсюдження та відтворення в будь-якому середовищі за умови належного цитування оригінальної роботи.

1 Вступ

Концентрацію кортизолу в сироватці крові у стані спокою та її зв'язок із тяжкістю захворювання й летальністю вивчали в загальних популяціях критично хворих людей [1] та в людей із специфічними критичними станами, такими як травма [2], гостре ураження головного мозку [3] і сепсис [4], продемонструвавши позитивну кореляцію між підвищеними концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою, підвищеною летальністю та тяжкістю захворювання. У собак дані поточної літератури є суперечливими. У собак із бабезіозом [5] та синдромом системної запальної відповіді (SIRS) [6] вищі концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою були пов'язані з летальністю, що свідчить про те, що концентрації кортизолу у стані спокою можуть мати прогностичне значення за певних станів захворювання. Два проспективні дослідження [7, 8] виявили підвищені концентрації кортизолу в плазмі крові у стані спокою на момент госпіталізації в собак із парвовірусним ентеритом порівняно зі здоровими собаками; однак не було виявлено зв'язку між концентрацією кортизолу в плазмі крові у стані спокою та летальністю пацієнтів. Проспективне дослідження 21 критично хворої собаки виявило, що концентрація кортизолу в плазмі крові при госпіталізації не відрізнялася між тими, хто вижив, і тими, хто загинув [9]. Нещодавнє ретроспективне дослідження продемонструвало кореляцію між вищими концентраціями кортизолу в сироватці крові та несприятливим наслідком [10]. Наразі у ветеринарній медицині існує прогалина в знаннях щодо зв'язку між концентрацією кортизолу у стані спокою, тяжкістю захворювання та наслідком у собак із гострим критичним станом.

Визначення маркерів тяжкості захворювання у критично хворих пацієнтів сприяє розпізнаванню пацієнтів із вищим ризиком смертності та дозволяє детальніше досліджувати патологічні процеси. Якості ідеального біомаркера включають швидку кінетику (маркери, що швидко підвищуються під дією індукуючого стимулу), високу чутливість і специфічність, просту ідентифікацію за допомогою повністю автоматизованої технології, короткий час отримання результату та доступність як тесту біля ліжка пацієнта (point-of-care test) з низькими витратами на виробництво [11]. Концентрація кортизолу в сироватці крові у стані спокою є аналізом, що відповідає більшості цих критеріїв, є недорогим і доступним у багатьох ветеринарних лікарнях. Однак використання концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою як предиктора тяжкості захворювання та результату лікування у критично хворих ветеринарних пацієнтів досі недостатньо вивчене.

Метою цього дослідження було вивчити використання концентрацій кортизолу в сироватці крові у стані спокою як маркера тяжкості захворювання та предиктора результату в критично хворих собак з наявністю та відсутністю SIRS, визначених за допомогою повної та швидкої шкал гострої патофізіологічної та лабораторної оцінки пацієнта (APPLE). Це дослідження мало на меті дослідити взаємозв'язок між концентраціями кортизолу у стані спокою та балами APPLE (повної та швидкої), оцінюючи тяжкість захворювань у трьох різних групах (SIRS, без SIRS та здорові собаки). Дослідники припустили, що критично хворі собаки з SIRS матимуть найвищі концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою на момент госпіталізації до відділення інтенсивної терапії, найвищі бали APPLE повної та швидкої шкал та найнижчі показники виживаності порівняно з собаками без SIRS та здоровими контрольними собаками.

2 Матеріали та методи

2.1 Тварини

Це було обсерваційне проспективне дослідження собак віком понад 12 місяців із гострими критичними захворюваннями (захворювання тривалістю *^&lt;48 год), госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії дрібних тварин університетської клініки з січня 2017 року по жовтень 2018 року. Дослідження було схвалено Інституційним комітетом з догляду та використання тварин, і всіх собак було включено за письмовою згодою їхніх власників. Шістдесят собак, що належали клієнтам, відповідали критеріям включення до дослідження і були розподілені на групи SIRS та не-SIRS на основі змінних системної запальної відповіді: гіпотермії (<38,1 °C [100,6 °F]) або гіпертермії (>*39,2 °C [102,6 °F]), тахікардії (частота серцевих скорочень *^&gt;*120/хв), тахіпное (частота дихання *^&gt;20/хв), лейкоцитозу (>16 ^× 10³ клітин/мкл), лейкопенії (<*6 ^× 10³ клітин/мкл) або *^&gt;*3 % паличкоядерних нейтрофілів у загальному аналізі крові. Згідно з визначенням, пацієнти з двома або більше критеріями та відповідним основним захворюванням вважаються такими, що мають SIRS [12, 13]. Для покращення ідентифікації критично хворих пацієнтів у цьому дослідженні пацієнтів із трьома або більше змінними SIRS вважали такими, що мають SIRS [14]. Собак, які отримували екзогенні кортикостероїди, етомідат або кетоконазол протягом останніх 4 тижнів, а також собак із відомими злоякісними новоутвореннями або захворюваннями, що залучали гіпофіз чи надниркові залози, було виключено з дослідження відповідно до критеріїв виключення попереднього дослідження [15]. П'ять собак були евтаназовані незабаром після госпіталізації до відділення інтенсивної терапії через фінансові обмеження і були виключені з дослідження, залишивши 30 собак у групі SIRS та 25 собак у групі не-SIRS. Крім того, 19 здорових собак, що належали клієнтам, які звернулися до служби загальної практики університетської клініки, були включені як контрольна група. Цих собак було приведено для планового пародонтологічного лікування, а відповідні дані було отримано під час переднаркозного обстеження. Для контрольної групи використовували ті самі критерії включення, що й для груп SIRS та не-SIRS. Собак класифікували як здорових на основі анамнезу, фізикального обстеження, загального аналізу крові та результатів біохімічного аналізу сироватки. Перед дослідженням було проведено аналіз потужності, який показав, що слід включити 150 собак і рівномірно розподілити їх між групами. Однак через недостатню кількість випадків та специфічний критерій включення зрештою було включено загалом 74 собаки.

2.2 Збір даних

Сигнальні дані, попередній медичний анамнез та результати фізикального обстеження під час госпіталізації були зареєстровані. Зразки крові відбирали під час включення до дослідження та до будь-якого лікування для загального аналізу крові (CBC)1, біохімічної панелі сироватки2, а також концентрацій глюкози крові, лактату крові3 та базального кортизолу сироватки4. Показник пульсоксиметрії5 (SpO²), оцінка ментального статусу та ультразвукові6 бали рідини в порожнинах тіла також були отримані під час госпіталізації. Повний та швидкий бали APPLE були розраховані відповідно до попереднього звіту [16]. APPLEfull розраховували з використанням концентрації креатиніну сироватки, кількості лейкоцитів (WBC), концентрації альбуміну сироватки, SpO², концентрації загального білірубіну сироватки, оцінки ментального статусу, частоти дихання, віку, балу рідини в порожнинах тіла та концентрації лактату крові. Бал APPLEfast розраховували з використанням концентрацій глюкози крові, альбуміну сироватки та лактату крові, кількості тромбоцитів та оцінки ментального статусу. Усі бали розраховували з використанням даних, отриманих під час надходження до лікарні.

2.3 Обробка зразків

У кожного собаки відбирали шість мілілітрів крові шляхом периферичної венепункції. Два мілілітри поміщали в пробірку з EDTA для загального аналізу крові (CBC), а 4 мл — у просту пробірку без добавок для біохімічного профілю та визначення кортизолу. Після утворення щільного згустку просту пробірку центрифугували при 197 ^× g протягом 10 хв для відокремлення сироватки від еритроцитів (RBCs). Для визначення кортизолу 1 мл сироватки відбирали (декантували) з центрифугованого зразка та заморожували при ⁻80◦C (−112◦F) до проведення аналізу.

2.4 Визначення концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою

Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою вимірювали за допомогою комерційно доступного твердофазного конкурентного хемілюмінесцентного ферментного імуноаналізу, який був попередньо валідований [17]. Нижня межа аналітичної чутливості становила 14 нмоль/л (0,5 ^µг/дл). Повідомлені коефіцієнти варіації між аналізами та всередині аналізів для хемілюмінесцентного ферментного імуноаналізу становили *^&gt;*20% при 0,25 ^µг/дл (6,9 нмоль/л), але ^≤20% при значеннях у діапазоні від 14 до 690 нмоль/л (0,5–25 ^µг/дл) [17]. Зразки з різних груп (SIRS, non-SIRS та групи здорових) були випадково перемішані та проаналізовані в кількох партіях. Усі зразки досліджували в дублікатах. Нормальний референтний інтервал (RI) для концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою за цим аналізом становив 20–160 нмоль/л (0,7–5,8 ^µг/дл).

2.5 Результат

Результат реєстрували як виживання до виписування з лікарні або невиживання. Усі собаки, які не вижили, загинули з природних причин; собак, яких піддали евтаназії, виключили з дослідження. Лікування кожної собаки, залученої до дослідження, визначав її лікар первинного прийому.

2.6 Статистичний аналіз

Статистичні аналізи виконували за допомогою вільно доступного статистичного програмного забезпечення7. Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою, показники APPLEfull та APPLEfast оцінювали на нормальність розподілу за допомогою тесту Шапіро–Вілка. Оскільки змінні не мали нормального розподілу, для визначення різниці між концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою серед різних груп (SIRS, non-SIRS та здоровий контроль) використовували тест Краскела–Волліса — непараметричний тест. Постгок-порівняння виконували за допомогою U-тесту Манна–Вітні для попарного порівняння концентрацій кортизолу в сироватці крові у стані спокою між різними групами. Модель лінійної регресії було підібрано для зв'язку показників APPLEfull та APPLEfast із групою (SIRS, non-SIRS та здоровий контроль) і концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою. Для врахування нелінійного зв'язку між концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою та показниками APPLEfull і APPLEfast використовували природний кубічний сплайн із трьома вузлами для концентрацій кортизолу в сироватці крові у стані спокою, який взаємодіяв із фактором групи. Модель із трьома вузлами було обрано на основі візуального огляду щодо спостережуваних даних та графіків залишків для перевірки відповідності моделі. На підібраній моделі проводили F-тест для оцінки впливу групи та базальної концентрації кортизолу в сироватці крові на показники APPLEfull та APPLEfast. Далі виконували постгок-тест Тьюкі для оцінки попарних порівнянь між групами. Тест на зниження відношення правдоподібності застосовували для оцінки зв'язку між концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою та показниками APPLEfull і APPLEfast із шансами летальності. Для всіх статистичних аналізів значення p ^≤ 0,05 вважали значущим.

3 Результати

Це проспективне обсерваційне дослідження включило 74 собаки, що належать власникам, у три різні групи: SIRS (30 собак), не-SIRS (25 собак) і здорові контролі (19 собак). Медіанний вік собак у групах SIRS, не-SIRS і контрольній становив 7,6 року (1–13,3 року), 7,2 року (1–13 років) і 7,8 року (2–12,4 року) відповідно. Не було значущої різниці у віці собак у кожній із груп.

Три групи складалися з різноманітного набору порід. Група SIRS налічувала по три собаки кожної з таких порід: собаки змішаних порід (mixed breed dogs), австралійські пастуші собаки (Australian Cattle Dogs) та мопси (Pugs). Крім того, було два золотистих ретривери (Golden Retrievers) та по одному представнику кожної з таких порід: веймаранер (Weimaraner), німецька вівчарка (German Shepherd Dog), ірландський сетер (Irish Setter), німецький дог (Great Dane), бладхаунд (Bloodhound), вельш-коргі кардиган (Cardigan Welsh Corgi), стандартний пудель (Standard Poodle), лабрадор-ретривер (Labrador Retriever), мініатюрний пінчер (Miniature Pinscher), бассет-хаунд (Basset Hound), редбон-кунхаунд (Redbone Coonhound), померанський шпіц (Pomeranian), аляскинський маламут (Alaskan Malamute), сибірський хаскі (Siberian Husky), бордер-колі (Border Collie), гаванець (Havanese), англійський сетер (English Setter) та шотландський тер'єр (Scottish Terrier). Тринадцять собак були стерилізованими самицями, чотири — інтактними самицями, вісім — кастрованими самцями та п'ять — інтактними самцями. Група non-SIRS налічувала три собаки змішаних порід, по два мініатюрних пуделі (Miniature Poodles) та золотистих ретривери (Golden Retrievers), а також по одному представнику кожної з таких порід: чесапік-бей-ретривер (Chesapeake Bay Retriever), російський хорт (Russian Wolfhound), боксер (Boxer), брюссельський грифон (Brussels Griffon), австралійська пастуша собака (Australian Cattle Dog), колі (Collie), мініатюрний шнауцер (Miniature Schnauzer), лабрадор-ретривер (Labrador Retriever), німецький дог (Great Dane), ердельтер'єр (Airedale Terrier), бретонський спанієль (Brittany Spaniel), чихуахуа (Chihuahua), гігантський шнауцер (Giant Schnauzer), американський пітбультер'єр (American Pit Bull Terrier), доберман-пінчер (Doberman Pinscher), леонбергер (Leonberger), шотландський тер'єр (Scottish Terrier) та родезійський ріджбек (Rhodesian Ridgeback). У групі non-SIRS було 12 стерилізованих самиць, дві інтактні самиці, сім кастрованих самців та чотири інтактні самці. Контрольна група включала по два представники кожної з таких порід: собаки змішаних порід (mixed breed dogs), джек-рассел-тер'єри (Jack Russell Terriers) та шнауцери (Schnauzers), а також по одному представнику кожної з таких порід: померанський шпіц (Pomeranian), лабрадор-ретривер (Labrador Retriever), чихуахуа (Chihuahua), сибірський хаскі (Siberian Husky), ші-тцу (Shih Tzu), німецький короткошерстий пойнтер (German Shorthaired Pointer), американський стаффордширський тер'єр (American Staffordshire Terrier), французький бульдог (French Bulldog), йоркширський тер'єр (Yorkshire Terrier), золотистий ретривер (Golden Retriever), американський пітбультер'єр (American Pit Bull Terrier), фокстер'єр (Fox Terrier) та леонбергер (Leonberger). У цій групі було дев'ять стерилізованих самиць, одна інтактна самиця, вісім кастрованих самців та один інтактний самець.

У групі SIRS у п'яти собак діагностовано травму (у двох — тупа травма, у трьох — черепно-мозкова травма), у чотирьох — піоторакс, у трьох — респіраторний дистрес (по одній собаці з легеневою гістіоцитарною саркомою, гострим респіраторним дистрес-синдромом та некардіогенним набряком легень внаслідок обструкції верхніх дихальних шляхів), у чотирьох — септичний перитоніт, у двох — піометра, у двох — дилатація-заворот шлунка, та по одній собаці з гемоабдоменом, септичним шоком, панкреатитом, некротизуючим фасціїтом, кластерними судомами, стороннім тілом шлунково-кишкового тракту, діабетичним кетоацидозом, жовчним перитонітом, геморагічною діареєю та холангіогепатитом. У групі без SIRS у семи собак діагностовано травму (по одній собаці з переломами таза, підвивихом (subluxation) спинного мозку між T13 і L1, переломом правого зап'ястка та скальпованою раною, проникаючим пораненням грудної клітки та переломом ребра, розривом м'яких тканин шиї, пневмотораксом і забоєм легень внаслідок тупої травми, та пневмотораксом і переломами ребер), у трьох

Рисунок 1 Медіанні концентрації кортизолу в стані спокою (ммоль/л) у 19 здорових собак, 25 собак із гострим критичним захворюванням без SIRS та 30 собак із гострим критичним захворюванням і SIRS. Концентрація кортизолу в стані спокою була вищою в групах із SIRS та без SIRS порівняно з групою здорових тварин (p ^&lt; 0,001 та p ^&lt; 0,001 відповідно). Концентрація кортизолу в сироватці крові в стані спокою не відрізнялася між групами із SIRS та без SIRS (p ⁼ 0,59). SIRS — системний запальний респіраторний синдром.

із заворотом шлунка та дилатацією шлунка, двоє із спонтанним пневмотораксом, та по одному собаці з пневмонією, гострим респіраторним дистрес-синдромом, тяжкою легеневою гіпертензією, лівосторонньою застійною серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, кластерними судомами внаслідок пухлини головного мозку, частковим заворотом ободової кишки, тепловим ударом, геморагічною діареєю, гострим ураженням нирок внаслідок лептоспірозу, стороннім тілом шлунково-кишкового тракту, абсцесом на правій передній кінцівці та перикардіальним випотом. У контрольній групі всі собаки були здоровими та госпіталізовані для попереднього обстеження перед лікуванням пародонту.

У 24 з 30 собак групи SIRS та у 22 з 25 собак групи без SIRS концентрація кортизолу в сироватці крові у стані спокою перевищувала нормальний референтний інтервал (RI) (20–160 нмоль/л). Лише в однієї з 19 собак групи здорових контролів концентрація кортизолу в сироватці крові у стані спокою перевищувала RI. У жодної з собак, залучених до дослідження, концентрація кортизолу в сироватці крові у стані спокою не була нижчою за RI.

Значущий вплив групи (p < 0.001) на концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою було виявлено за допомогою тесту Крускала–Волліса. При надходженні концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою були вищими у групі SIRS (352 нмоль/л; діапазон: 73–1380 нмоль/л [12,7 мкг/дл; діапазон: 2,6–50 мкг/дл]) порівняно з групами без SIRS (208,5 нмоль/л; діапазон: 74–861 нмоль/л [7,5 мкг/дл; діапазон: 2,6–31,2 мкг/дл]) та контрольною (70 нмоль/л; діапазон: 42–242 нмоль/л [2,5 мкг/дл; діапазон: 1,5–8,7 мкг/дл]). Постфактумний аналіз із використанням U-тесту Манна–Вітні показав, що концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою були вищими у групах SIRS та без SIRS порівняно з контрольною групою (p < 0,001 та p < 0,001 відповідно); однак різниці між групами SIRS та без SIRS не було (p = 0,59) (Рисунок 1).

Загинуло дванадцять із 30 собак у групі SIRS та чотири з 25 собак у групі без SIRS. Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою мали тенденцію бути вищими у тварин, які не вижили (452,50 нмоль/л; діапазон: 162–1380 нмоль/л [16,4 ^µг/дл; діапазон: 5,8–50 ^µг/дл]), порівняно з тими, хто вижив, у групі SIRS (274,5 нмоль/л; діапазон: 73–1222 нмоль/л [9,9 ^µг/дл; діапазон: 2,6–44,2 ^µг/дл]); однак вони не відрізнялися значущо (p ⁼ 0,1). У групі без SIRS кортизол у стані спокою

Рисунок 2 Лінійна регресія концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою та показника APPLEfull у 19 здорових собак, 25 собак із гострим критичним захворюванням без SIRS і 30 собак із гострим критичним захворюванням та SIRS. У групі SIRS показник APPLEfull зростає в середньому на 4,89 (95% ДІ: 2,89–6,89) на кожне збільшення кортизолу на 1 SD. APPLE, Acute Patient Physiologic and Laboratory Evaluation; ДІ, довірчий інтервал; SIRS, systemic inflammatory respiratory syndrome.

Концентрації кортизолу в сироватці були однаковими у невиживших (208,5 нмоль/л; діапазон: 121–494 [7,5 ^µг/дл, діапазон: 4,3–17,9 ^µг/дл]) та у виживших (219 нмоль/л; діапазон: 74–861 [7,9 ^µг/дл; діапазон: 2,6–31,2 ^µг/дл]; p ⁼ 0,9). Тести відношення правдоподібності були виконані для оцінки значущості прогностичних результатів шкал APPLEfull та APPLEfast і концентрації кортизолу в сироватці у стані спокою, а також для їх порівняння з моделлю, що містила лише фактор групи. Не було доказів того, що включення APPLEfast (p ⁼ 0,14) або концентрації кортизолу в сироватці у стані спокою (p ⁼ 0,33) покращує прогнозування результату порівняно з моделлю лише з фактором групи. Були помірні докази того, що включення шкал APPLEfull (p ⁼ 0,03) покращує прогнозування смертності. Було підібрано модель лінійної регресії для встановлення зв'язку між шкалою APPLEfull та трьома групами і концентрацією кортизолу в сироватці у стані спокою на момент госпіталізації (Таблиця 1). F-тести надають сильні докази головних ефектів кортизолу (p ⁼ 0,0003) та ефектів групи (p ⁼ 0,0002), але не виявляють значущого ефекту взаємодії між кортизолом у стані спокою та групами і не виявляють ефекту нелінійного впливу кортизолу в сироватці у стані спокою на показники шкали APPLEfull (p ⁼ 0,2278).

Була різниця в балах APPLEfull серед трьох груп (p < 0,001). Бали APPLEfull були вищими в групі SIRS (35,8; діапазон: 15–61) порівняно з групами без SIRS (27,4; діапазон: 17–47; p < 0,0001) та контрольною (15,5; діапазон: 7–27; p < 0,0001). Бали APPLEfull зростали на 1 (95% довірчий інтервал [ДІ]: 0,6–1,4) на кожне підвищення на 62,5 нмоль/л (2,2 мкг/дл) концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою (Рисунок 2).

Також було побудовано модель лінійної регресії (linear regression model) для зв'язку показника APPLEfast із трьома групами та концентрацією кортизолу в сироватці крові у стані спокою на момент госпіталізації (Таблиця 2). Виявлено різницю в показниках APPLEfast між трьома групами (p ⁼ 0.0002). Показники APPLEfast для груп SIRS, non-SIRS та контрольної групи становили 25,1 (діапазон: 10–34), 20,6 (діапазон: 12–32) та 12,8 (діапазон: 7–20) відповідно.

ТАБЛИЦЯ 1 Лінійний регресійний аналіз показників APPLEfull у собак за групами SIRS (30 собак), не-SIRS (25 собак) і здорових контролів (19 собак), із моделюванням концентрації кортизолу в стані спокою за допомогою обмежених кубічних сплайнів, включно з їхніми ефектами взаємодії.

Примітка: Оцінки параметрів моделі, SE, значення t та p з лінійної регресії показників APPLEfull за групами, базального кортизолу (з використанням обмеженого кубічного сплайну) та їхньої взаємодії. Скоригований R-квадрат ⁼ 0,59. Член обмеженого кубічного сплайну для базального кортизолу використовував три вузли, що дало 2 ступені свободи. Скорочення: APPLE, Acute Patient Physiologic and Laboratory Evaluation (гостра оцінка фізіологічного стану та лабораторних показників пацієнта); SIRS, systemic inflammatory respiratory syndrome (системний запальний респіраторний синдром).

ТАБЛИЦЯ 2 Лінійна регресія оцінок APPLEfast у собак за SIRS (30 собак), без SIRS (25 собак) та здорових контролів (19 собак), із моделюванням концентрації кортизолу в стані спокою за допомогою обмежених кубічних сплайнів, включно з їхніми ефектами взаємодії.

Примітка: Оцінки параметрів моделі, SE, значення t та p з лінійної регресії балів APPLEfast між групами, кортизолу в стані спокою (з використанням обмеженого кубічного сплайну) та їхньої взаємодії. Скоригований R-квадрат ⁼ 0,44. Член обмеженого кубічного сплайну для кортизолу використовував три вузли, що дало 2 ступені свободи. Скорочення: APPLE, гостра фізіологічна та лабораторна оцінка пацієнта (Acute Patient Physiologic and Laboratory Evaluation); SIRS, системний запальний респіраторний синдром (systemic inflammatory respiratory syndrome).

відповідно. Апостеріорний тест Тьюкі показав, що оцінки APPLEfast були вищими в групі SIRS порівняно як з групою без SIRS (p ⁼ 0,003), так і з контрольною групою (p ^&lt; 0,0001). Оцінки APPLEfast також були вищими в групі без SIRS порівняно з контрольною групою (p ^&lt; 0,0001). Оцінки APPLEfast зростали на 0,1 (95% ДІ: ⁻0,2 до 0,4) на кожне підвищення на 62,5 нмоль/л (2,2 ^µг/дл) концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою (Рисунок 3).

У групі SIRS показники APPLEfull були вищими у тварин, які не вижили (39,5; діапазон: 23–55), порівняно з тими, що вижили (32,5; діапазон: 15–61; p ⁼ 0,02). У групі без SIRS показники APPLEfull не відрізнялися у тварин, які не вижили (30; діапазон: 18–39), порівняно з тими, що вижили (26; діапазон: 17–38; p ⁼ 0,6).

Показники APPLEfast не відрізнялися (p ⁼ 0,06) при порівнянні померлих (27,5; діапазон: 23–33) та тих, хто вижив (24,5; діапазон: 10–34), у групі SIRS. У групі без SIRS показники APPLEfast також не відрізнялися (p ⁼ 0,7) при порівнянні померлих (19; діапазон: 17–23) та тих, хто вижив (20; діапазон: 12–32).

4 Обговорення

Це поточне дослідження продемонструвало підвищені концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою в критично хворих собак із SIRS та тих із захворюваннями без SIRS порівняно зі здоровими контрольними собаками. У двадцяти чотирьох із 30 собак із SIRS та 22 із 25 собак із захворюваннями без SIRS концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою перевищували 160 нмоль/л (референтний інтервал (RI): 20–160 нмоль/л; 5,8 ^µг/дл [RI: 0,7–5,8 ^µг/дл]). Кілька досліджень на собаках [5, 6, 10, 15, 18] та на людях [2, 4, 19] повідомляли про подібні результати. Підвищені концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою в популяціях критично хворих пацієнтів порівняно з контролем частково зумовлені інтенсивною адренокортикальною відповіддю на стрес і запалення. Зміни метаболізму кортизолу також можуть сприяти цьому явищу. У людей було виявлено, що фермент 11β-гідроксистероїддегідрогеназа типу 2, який перетворює кортизол на кортизон, знижений у популяціях критично хворих пацієнтів порівняно з контролем, що призводить до гіперкортизолемії у критично хворих пацієнтів [20]. Нещодавнє проспективне дослідження оцінювало метаболізм кортизолу в критично хворих собак із сепсисом порівняно

Рисунок 3 Лінійна регресія концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою та оцінки APPLEfast у 19 здорових собак, 25 собак із гострим критичним захворюванням без SIRS та 30 собак із гострим критичним захворюванням із SIRS. Оцінка APPLEfast зростала в середньому на 0,50 (95% ДІ: ⁻0,96 до 1,94) на кожне підвищення кортизолу на 1 SD. APPLE, Acute Patient Physiologic and Laboratory Evaluation (гостра пацієнтська фізіологічна та лабораторна оцінка); ДІ, довірчий інтервал; SIRS, systemic inflammatory respiratory syndrome (системний запальний респіраторний синдром).

здоровими собаками. Результати показали, що критично хворі собаки демонструють знижену активність 1β-гідроксистероїддегідрогенази типу 2, що призводить до зменшення метаболізму кортизолу. Це спостереження узгоджується з раніше задокументованими даними у людей. Хоча поточне дослідження не вивчало основних причин гіперкортизолізму, його результати підкріплюють наявну літературу щодо гіперкортизолемії при критичних станах.

Предиктори результату можуть бути корисними для виявлення критично хворих собак, які, ймовірно, переживуть свою хворобу. Ця інформація може бути корисною для лікарів під час вибору курсу терапії та надання власникам точного прогнозу для їхніх домашніх тварин [21]. Оцінка концентрації кортизолу в стані спокою є недорогою та доступною в більшості практик, що робить її цінним інструментом для комплексної оцінки пацієнта. У людей дослідження за участю пацієнтів із позалікарняною пневмонією [19], травмою [2], черепно-мозковою травмою [3] та критично хворих дітей [4] виявили, що пацієнти з підвищеними концентраціями кортизолу в сироватці крові в стані спокою при надходженні до відділення інтенсивної терапії (ICU) мали вищу смертність порівняно з пацієнтами з концентраціями кортизолу в стані спокою в межах норми. Узгоджено з дослідженнями у людей [2–4, 19], дослідження за участю собак із бабезіозом виявило, що собаки з підвищеними концентраціями кортизолу в сироватці крові в стані спокою при госпіталізації також мали вищі показники смертності [5]. В іншому дослідженні собак із SIRS концентрації кортизолу в сироватці крові в стані спокою (*>*138 нмоль/л; *^&gt;*5 ^µг/дл) були пов'язані з вищою смертністю [6]. У ретроспективному дослідженні за участю 229 критично хворих собак підвищена концентрація кортизолу в сироватці крові в стані спокою була пов'язана з невиживанням до виписки з лікарні [10]. На противагу цим дослідженням, два дослідження [7, 8], що оцінювали собак із парвовірусним ентеритом, не виявили статистичної різниці між концентрацією кортизолу в сироватці крові при надходженні до ICU у тих, хто не вижив, порівняно з тими, хто вижив. Подібний результат спостерігався в дослідженні за участю популяції собак із сепсисом та септичним шоком [18].

Поточне дослідження також показало, що тварини, які не вижили, часто мали чисельно вищі концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою, ніж ті, що вижили. Однак статистичної різниці між двома групами виявлено не було, що узгоджується з попередніми дослідженнями [7, 8, 18]. Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою не прогнозували летальність, імовірно, через варіабельність патологічних процесів та малу кількість випадків, залучених до кожної групи. Концентрація кортизолу в сироватці крові була добрим предиктором результату в собак із парвовірусним ентеритом, коли кортизол у сироватці крові у стані спокою вимірювали через 24 та 48 год госпіталізації [8] та через 72 год госпіталізації [7]. Поточне дослідження не оцінювало концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою в різні моменти часу; однак це може свідчити про те, що концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою, виміряні в інший час, ніж при надходженні до лікарні, можуть бути кориснішими для визначення результатів у пацієнтів.

Оцінки APPLEfull та APPLEfast були розроблені для оцінювання рівня захворюваності в популяції госпіталізованих собак, відображаючи тяжкість порушення нормальної фізіології, виявленого за допомогою відхилень клінічних та лабораторних показників, і співвідносячи її з імовірністю виживання до виписки з лікарні. Ці системи оцінювання часто використовуються для залучення пацієнтів до клінічних досліджень, але також є корисними для розроблення протоколів сортування та терапії [16]. У поточному дослідженні оцінки APPLEfull та APPLEfast були вищими в групі SIRS, ніж у групі без SIRS, що вказує на те, що пацієнти групи SIRS, включно з тими, хто мав три або більше змінних SIRS, мали вищі оцінки тяжкості захворювання. Критерії SIRS були ретельно оцінені в попередніх дослідженнях і продемонстрували обмежену ефективність у диференціації здорових і хворих собак, виявляючи слабку кореляцію з клінічними результатами [22, 23]. Дослідження, що включало 179 пацієнтів-людей, оцінювало кількість критеріїв SIRS, наявних при госпіталізації, і виявило, що пацієнти з трьома або більше критеріями SIRS частіше потребували інтенсивної терапії та мали гірші результати [14]. Можливо, включення принаймні трьох змінних SIRS покращує виявлення критично хворих собак, як раніше спостерігалося в людей [14]. Однак встановлення такої відмінності не було метою поточного дослідження, і для підтвердження цього висновку необхідні майбутні дослідження, що оцінюють чутливість і специфічність критеріїв SIRS, включно з трьома або більше змінними для розрізнення критично хворих собак.

З огляду на оцінки APPLE та концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою, підвищені концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою позитивно корелювали з оцінкою APPLEfull, що демонструє зв'язок між вищими концентраціями кортизолу у стані спокою та тяжкістю захворювання. Оцінка APPLEfull зростала на 1 при кожному підвищенні концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою на 62,5 нмоль/л (2,2 ^µг/дл) на момент госпіталізації. Оцінка APPLEfast також позитивно корелювала з концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою, але з меншим числовим впливом. Оцінка APPLEfast зростала на 0,1 при кожних 62,5 нмоль/л (2,2 ^µг/дл) концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою. Подібні результати спостерігалися у двох різних дослідженнях за участю собак у стані шоку [24] та собак із заворотом шлунка [25], де оцінка APPLEfast не була предиктивною щодо виживання порівняно з невиживанням. У цьому дослідженні зв'язок між концентраціями кортизолу в сироватці крові у стані спокою та тяжкістю захворювання оцінювали за допомогою оцінки APPLEfull, що свідчить про те, що кортизол у стані спокою може мати застосування у визначенні тяжкості гострого захворювання у критично хворих собак.

Порівнюючи два показники APPLE між тими, хто вижив, і тими, хто загинув, у цьому дослідженні, обидва показники були вищими у тих, хто загинув. Однак лише показники APPLEfull були значущо вищими в групі тих, хто загинув. Повідомлялося, що показник APPLEfull є точним предиктором прогнозу в різних популяціях критично хворих собак, таких як пацієнти з ушкодженням міокарда [26] та пацієнти, які перебувають на механічній вентиляції, у яких нижчі показники були пов'язані з кращими результатами [27].

Концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою не мали значущих відмінностей при порівнянні собак із захворюваннями SIRS і без SIRS. Подібно до нашого дослідження, концентрації кортизолу в сироватці крові також не мали значущих відмінностей між собаками із сепсисом і септичним шоком у нещодавньому дослідженні [18]. Однак менший розмір вибірки в поточному дослідженні міг призвести до помилки II типу, що потенційно сприяло розбіжностям у результатах порівняно з попередніми дослідженнями. У цих собак концентрації кортизолу були вищими, але це не було статистично значущим через велику міжіндивідуальну варіабельність у критично хворих пацієнтів, притаманну гетерогенність і менший розмір вибірки. Обмежений розмір вибірки міг зменшити статистичну потужність для виявлення значущих відмінностей, що становить обмеження цього дослідження.

Насамкінець, результати цього дослідження демонструють важливість вимірювання концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою в критично хворих собак. Пацієнти з вищими балами APPLEfull також мали вищі концентрації кортизолу в сироватці крові у стані спокою, що свідчить про те, що його оцінка може допомогти виявити критично хворих собак із підвищеним ризиком смертності. Подальші дослідження у великих популяціях із вищою часткою невижилих пацієнтів можуть підвищити статистичну потужність і з'ясувати його потенціал як маркера результату та виживання. Крім того, це дослідження підкреслює поширеність гіперкортизолізму в критично хворих собак. Як гіперкортизолізм, так і недостатність кори надниркових залоз, пов'язана з критичним станом, були описані в цій популяції, що підкреслює необхідність більших багатоцентрових досліджень для вивчення їхнього взаємозв'язку та клінічного значення в критично хворих пацієнтів.

Внесок авторів

Andreza Conti-Patara: дослідження, написання – первинний рукопис, методологія, візуалізація, написання – рецензування та редагування, курація даних, формальний аналіз, концептуалізація. Linda G. Martin: концептуалізація, залучення фінансування, написання – первинний рукопис, методологія, візуалізація, написання – рецензування та редагування, дослідження, формальний аналіз, адміністрування проєкту, супервізія, курація даних, ресурси.

Подяки

Дякуємо Кларку Когану з кафедри ветеринарних клінічних наук за його допомогу та підтримку в статистичному аналізі результатів. Це дослідження було профінансовано Службою екстреної та критичної допомоги — Університет штату Вашингтон.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Примітки

1ADVIA120 Hematology, Siemens Healthcare GmbH, Ерланген, Німеччина.

• 2 Аналізатор хімічного складу Dimension Xpand Plus, Siemens Healthcare GmbH.
• 3 Lactate Plus, Nova Biomedical, MA, USA.
• 4 Аналіз кортизолу Immulite 1000, Siemens HealthCare Diagnostics Products, Los Angeles, CA.
• 5 Пульсоксиметрія, Masimo Rad 57, Masimo, Irvine, CA.
• 6 Ультразвукове дослідження біля ліжка пацієнта (point-of-care ultrasound), Sonosite SII, Fujifilm Sonosite, Bothell, WA.
• 7 R (версія 4.4.2). R Core Team (2018). R: A language and environment for statistical computing. R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria. https://www.R-project.org/.

Література

• 1. N. Goder, F. Gerstenhaber, A. G. Oz, et al., "Cortisol Levels During First Admission Day Are Associated With Clinical Outcomes in Surgical Critically Ill Patients," Critical Care Explorations 6, no. 5 (2024): e1086,
• 2. U. Pandya, N. Polite, T. Wood, and M. Lieber, "Increased Total Serum Random Cortisol Levels Predict Mortality in Critically Ill Trauma Patients," The American Surgeon 80, no. 11 (2014): 1112–1118, https://doi.
• 3. X. Saichan, C. Wei, F. Qinglong, et al., "Plasma Cortisol as a Noninvasive Biomarker to Assess Severity and Prognosis of Patients With Craniocerebral Injury," European Review for Medical and Pharmacological Sciences 20 (2016): 3835–3838.
• 4. Y. Levy-Shraga, O. Pinhas-Hamiel, V. Molina-Hazan, et al., "Elevated Baseline Cortisol Levels Are Predictive of Bad Outcomes in Critically Ill Children," Pediatric Emergency Care 34 (2018): 613–617, https://doi.org/10.
• 5. J. P. Schoeman, P. Rees, and M. E. Herrtage, "Endocrine Predictors of Mortality in Canine Babesiosis Caused by Babesia Canis Rossi," Veterinary Parasitology 148 (2007): 75–82, 2007.06.010.
• 6. M. Marchetti, A. Pierini, G. Favilla, and V. Marchetti, "Critical Illness-Related Corticosteroid Insufficiency in Dogs With Systemic Inflammatory Response Syndrome: A Pilot Study in 21 Dogs," The Veterinary Journal 273 (2021): 105677,
• 7. J. P. Schoeman, A. Goddard, and M. E. Herrtage, "Serum Cortisol and Thyroxine Concentrations as Predictors of Death in Critically Ill Puppies With Parvoviral Diarrhea," Journal of the American Veterinary Medical Association 231 (2007): 1534–1539, 1534.
• 8. C. G. Eregowda, U. K. De, M. Singh, et al., "Assessment of Certain Biomarkers for Predicting Survival in Response to Treatment in Dogs Naturally Infected With Canine Parvovirus," Microbial Pathogenesis 149 (2020): 104485,
• 9. J. E. Prittie, L. J. Barton, M. E. Peterson, R. J. Kemppainen, L. G. Herr, and P. R. Fox, "Pituitary ACTH and Adrenocortical Secretion in Critically Ill Dogs," Journal of the American Veterinary Medical Association 220 (2002): 615–619,
• 10. H. Swales, D. J. Batchelor, and E. M. O'Connell, "Evaluation of Serum Cortisol Concentration as a Prognostic Indicator for Nonsurvival to Hospital Discharge in Critically Ill Dogs," Journal of the American Veterinary Medical Association 256 (2020): 1034–1040, https://doi.org/10.
• 11. J. Cohen, J. L. Vincent, N. K. Adhikari, et al., "Sepsis: A Roadmap for Future Research," The Lancet Infectious Diseases 15, no. 5 (2015): 581–614,
• 12. J. G. Hauptman, R. Walshaw, and N. B. Olivier, "Evaluation of the Sensitivity and Specificity of Diagnostic Criteria for Sepsis in Dogs," Veterinary Surgery 26, no. 5 (1997): 393–397, 950x.1997.tb01699.x.

• 13 . S. Okano, M. Yoshida, U. Fukushima, S. Higuchi, K. Takase, and M. Hagio, "Usefulness of Systemic Inflammatory Response Syndrome Criteria as an Index for Prognosis Judgement," Veterinary Record 150, no. 8 (2002): 245–246,
• 14 . J. A. Stephenson, G. Gravante, N. A. Butler, R. Sorge, R. D. Sayers, and M. J. Bown, "The Systemic Inflammatory Response Syndrome (SIRS)— Number and Type of Positive Criteria PredictInterventions and Outcomes in Acute Surgical Admissions," World Journal of Surgery 34 (2010): 2757– 2764, 8 .
• 15 . L. G. Martin, R. P. Groman, D. J. Fletcher, et al., "Pituitary-Adrenal Function in Dogs With Acute Critical Illness," Journal of the American Veterinary Medical Association 233 (2008): 87–95, javma.233.1.87 .
• 16 . G. Hayes, K. Mathews, G. Doig, et al., "The APPLE Score: A Severity of Illness Stratification System for Hospitalized Dogs," Journal of Veterinary Internal Medicine 24 (2010): 1034–1047, 2010.0552.x .
• 17 . A. K. Singh, Y. Jiang, T. White, and D. Spassova, "Validation of Nonradioactive Chemiluminescent Immunoassay Methods for the Analysis of Thyroxine and Cortisol in Blood Samples Obtained From Dogs, Cats, and Horses," Journal of Veterinary Diagnostic Investigation 9 (1997): 261–268, .
• 18 . A. M. Boag, A. Brown, A. Koenigshof, N. Homer, K. Sooy, and P. M. Jamieson, "Glucocorticoid Metabolism in Critically Ill Dogs (Canis lupus familiaris)," Domestic Animal Endocrinology 72 (2020): 106437, https:// .
• 19 . M. Christ-Crain, D. Stolz, S. Jutla, O. Couppis, et al., "Free and Total Cortisol Levels as Predictors of Severity and Outcome in Community-Acquired Pneumonia," American Journal of Respiratory and Critical Care Medicine 176 (2007): 913–920, 307OC .
• 20 . E. Boonen, H. Vervenne, P. Meersseman, et al., "Reduced Cortisol Metabolism During CriticalIllness," NewEngland Journal of Medicine 368 (2013): 1477–1488, .
• 21 . D. A. Harrison, G. J. Parry, J. R. Carpenter, A. Short, and K. Rowan, "A New Risk Prediction Model for Critical Care: The intensive Care National Audit and Research Center (ICNARC) Model," Critical Care Medicine 35 (2007): 1091–1098, .
• 22 . F. Alves, S. Prata, T. Nunes, et al., "Canine Parvovirus: A Predicting Canine Model for Sepsis," BMC Veterinary Research 16 (2020):199, https:// 0 .
• 23 . A. M. Spillane, J. L. Haraschak, S. E. Gephard, B. E. Nerderman, M. E. Fick, and J. M. Reinhart, "Evaluating the Clinical Utility of the Systemic InflammatoryResponse SyndromeCriteria in Dogs andCats Presenting to an Emergency Department," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 33 (2023): 315–326, .
• 24 . A. L. Blutinger, A. M. Zollo, J. Weltman, and J. Prittie, "Prospective Evaluation of Plasma Lactate Parameters for Prognosticating Dogs With Shock," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 31 (2021): 351– 359, .
• 25 . R. Troia, M. Giunti, S. Calipa, and R. Goggs, "Cell-Free DNA, High-Mobility Group Box-1, and Procalcitonin Concentrations in Dogs With Gastric Dilatation–Volvulus Syndrome," Frontiers in Veterinary Science 5 (2018): 67, .
• 26 . R. Langhorn, M. A. Oyama, L. G. King, et al., "Prognostic Importance of Myocardial Injury in Critically Ill Dogs With Systemic Inflammation," Journal of Veterinary Internal Medicine 27 (2013): 895–903, https://doi.org/ .
• 27 . L. A. Cagle, K. Hopper, and S. E. Epstein, "Indications and Outcome Associated With Positive-Pressure Ventilation in Dogs and Cats: 127 Cases," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 32 (2022): 365–375, .