ВСТУП
Розширення шлунка (gastric dilatation, GD) та розширення шлунка із заворотом (gastric dilatation and volvulus, GDV) у собак характеризуються помірним або тяжким газовим розтягненням шлунка. Розширення шлунка із заворотом є небезпечним для життя невідкладним станом, що потребує термінового втручання. 1 , 2 Це динамічний патологічний процес, який характеризується гострим заворотом шлунка навколо його брижової осі. 2 , 3 Переважними клінічними ознаками цього стану є непродуктивні позиви до блювання, здуття живота та тахікардія. 4 , 5
Діагноз зазвичай ґрунтується на анамнестичних даних і клінічній картині з наявністю помірного або вираженого здуття живота. У цьому випадку оглядова рентгенографія черевної порожнини може підтвердити наявність вираженого розширення шлунка. 6 , 7 Рентгенограми також чутливі для виявлення неправильного положення воротаря (pylorus) і дають змогу диференціювати розширення шлунка від розширення шлунка з неправильним положенням воротаря, яке зазвичай наявне у випадках гострого розширення та завороту шлунка (GDV). 8 , 9 У випадках завороту шлунка на 360 градусів (360‐GDV) положення воротаря залишається нормальним, що ускладнює його диференціацію від розширення шлунка (GD). 8 , 9
Після ретельного огляду літератури автори дійшли висновку, що дослідження, які описують рентгенографічні ознаки 360‐GDV, відсутні. З огляду на історичне припущення, що 360‐GDV має дуже подібні рентгенографічні ознаки порівняно з GD, та на той факт, що 360‐GDV є загрозливими для життя станами, які потребують негайного хірургічного втручання, диференціація цих двох станів має першочергове значення. Крім того, рівень узгодженості щодо позиції воротаря (pylorus) між різними фахівцями не був задокументований. Метою цього дослідження є опис специфічних рентгенографічних та клінічних знахідок, пов'язаних із 360‐GDV, а також звітування про чутливість і специфічність рентгенограм для діагностики 360‐GDV. Додатково ми проспективно досліджуємо рівень узгодженості між радіологами щодо рентгенографічних змінних, пов'язаних із GD, 180‐GDV та 360‐GDV, зосереджуючись на позиції воротаря (pylorus). Ми припустили, що виявимо характерні рентгенографічні зміни, пов'язані з 360‐GDV, і що чутливість та специфічність рентгенограм будуть низькими. По-друге, ми припустили низький рівень узгодженості між сертифікованими радіологами щодо прогнозування позиції воротаря (pylorus).
МЕТОДИ
За допомогою пошуку в комп'ютеризованій медичній документації (з 1 січня 2000 року по 31 червня 2020 року) було ідентифіковано собак, прийнятих до чотирьох ветеринарних навчальних лікарень Північної Америки (Онтарійський ветеринарний коледж, Гвелф, Онтаріо, Канада; Каліфорнійський університет, Девіс, Каліфорнія, США; Університет штату Північна Кароліна, Ролі, Північна Кароліна, США; Техаський університет A&M, Коледж-Стейшн, Техас, США). Додатково було проведено пошук звітів з радіології від компанії телерадіології (Antech Imaging Services) з використанням ключового слова 360‐GDV. Було включено собак з інтраопераційним діагнозом 360‐GDV. Також було включено неоперованих собак з післясмертним патологоанатомічним дослідженням <24 год, що підтверджувало наявність 360GDV. Собак було виключено, якщо вони первинно були доставлені до лікарні з іншим захворюванням або мали інше первинне ураження, що спричиняло абдомінальний криз. До дослідження було включено лише радіографічні дослідження, що містили щонайменше дві проєкції, включаючи праву латеральну проєкцію. Собак з попередньою гастропексією, спленектомією та/або додатковими знахідками під час операції (тобто масою печінки або селезінки) не було включено. Додатково було також відібрано випадки з GD та хірургічно підтвердженим 180-градусним GDV (180‐GDV). Критеріями включення для випадків GD були помірне або виражене газове розширення шлунка з нормальним положенням воротаря на радіографах, які лікувалися консервативно. До груп GD та 180‐GDV було включено лише собак масою >25 кг.
Стать, вік, порода та маса тіла були взяті з медичних записів. Зареєстровані клінічні змінні включають тип початку (гострий проти не гострого) та тривалість клінічних ознак (години). Частота серцевих скорочень при надходженні (удари за хвилину) також була задокументована, коли була доступною. Лабораторні змінні, включаючи лактат периферичної венозної крові при надходженні (ммоль/л), об'єм клітинної маси (%), загальні сухі речовини (г/дл) та pH у венозній крові, були зареєстровані, коли були доступними.
Заява про етику
Це дослідження було проведено відповідно до етичних стандартів і настанов. Будь-які потенційні конфлікти інтересів було розкрито, а дослідження дотримувалося принципів доброчесності та прозорості у звітуванні про результати.
Рентгенологічна оцінка
Три радіологи, які не знали розподілу груп, оцінювали всі випадки та реєстрували й оцінювали заздалегідь визначені рентгенографічні ознаки. Ці дослідники не брали участі у відборі пацієнтів, огляді медичних записів або вилученні даних з медичних записів. Перед рентгенографічною оцінкою один дослідник (P.E.M.) анонімізував усі зображення, видаливши ідентифікатори випадків. Послідовні номери випадків були присвоєні кожному дослідженню в рандомізований спосіб за допомогою безкоштовного онлайн-генератора випадкових чисел (random.org). Було розповсюджено таблицю Excel із зазначенням оцінок для кожної з рентгенографічних змінних. Радіологи не знали сигнаменту та будь-якої клінічної інформації про кожен випадок. У кожному випадку допускалося три остаточні діагнози (GD, 180-GDV та 360-GDV). Жодних діагностичних настанов не було розповсюджено серед радіологів до рентгенографічної оцінки випадків, і вони виконували інтерпретації у власному темпі. Для завершення всіх оцінювань було відведено загалом 8 тижнів. Кожен радіолог оцінював такі рентгенографічні змінні: розширення стравоходу газом (відсутнє, легке або виражене); газ у шлунку (відсутній, легкий або виражений); пневматоз шлунка (відсутній або наявний); компартменталізація (відсутня або наявна); положення селезінки (наявність або відсутність неправильного положення селезінки); розмір селезінки (нормальний, помірно збільшений або значно збільшений); положення селезінки у вентродорсальній (або дорсовентральній) проєкції (наявність або відсутність дорсального кінця селезінки каудально до фундальної частини шлунка); розширення дванадцятипалої кишки (відсутнє або наявне); розширення порожньої кишки (відсутнє або наявне); контрастність перитонеальної серозної оболонки (нормальна або знижена); пневмоперитонеум (відсутній або наявний); розмір каудальної порожнистої вени у латеральній проєкції (нормальний або зменшений розмір). Було оцінено три змінні, що стосуються аналізу положення воротаря: положення воротаря (наявність або відсутність неправильного положення воротаря); воротар у латеральній проєкції (краніовентральний, краніодорсальний, каудовентральний або каудодорсальний); воротар у вентродорсальній (або дорсовентральній) проєкції (правий краніальний, правий каудальний, лівий краніальний або лівий каудальний). Для останніх двох змінних, що описують положення воротаря, було визначено чотири заздалегідь встановлені квадранти з використанням анатомічних орієнтирів. У правій латеральній проєкції краніокаудальну лінію проводили від вентрального краю каудальної порожнистої вени паралельно вздовж осі каудального грудного відділу хребта. По-друге, дорсовентральну лінію проводили від міжхребцевого дискового простору T12-13 вентрально перпендикулярно до каудального грудного відділу хребта. У вентродорсальній або дорсовентральній проєкції (вентродорсальна 35/81, дорсовентральна 14/81, не уточнено 9/81, недоступна 23/81) хребет використовували як поздовжню уявну лінію, що відокремлює лівий бік від правого. Поперечну лінію, що розділяє краніальну частину живота на краніальну та каудальну, проводили на рівні міжхребцевого дискового простору T12-13. Інформація щодо методики та обладнання, використаних для отримання зображень, була недоступною.