Оновлення лікування інфекційного перитоніту котів: настанови ABCD — друк

1. Вступ

Повні настанови Європейської дорадчої ради з хвороб котів (ABCD) щодо інфекційного перитоніту котів були вперше опубліковані у 2009 році [1], а також ґрунтовно переглянуті та опубліковані повторно у 2023 році [2]. Цей огляд представляє подальше оновлення розділу повних настанов, що описує лікування інфекційного перитоніту котів (FIP) — галузь, у якій швидко зростає обсяг доказів щодо дедалі більшої кількості противірусних препаратів, що застосовуються для лікування FIP. Доступність прогнозовано ефективних методів лікування FIP повністю змінила перспективи цього захворювання для власників, доглядачів та ветеринарних лікарів. Наразі існує альтернатива евтаназії, оскільки FIP значною мірою став виліковним (див. Таблицю 1). Нові противірусні методи лікування діють швидко, із клінічним покращенням протягом кількох днів, що дозволяє проводити пробне (діагностичне) лікування котів, у яких FIP є дуже ймовірним (див. Діагностичний інструмент ABCD для FIP для отримання додаткової швидкодоступної інформації щодо діагностики [3]) без підтвердження діагнозу (наприклад, кіт занадто хворий для проведення обстежень, обстеження недоступні, фінансові обмеження) або в очікуванні результатів діагностики [4,5]. Швидка та стійка позитивна відповідь на противірусне лікування є засобом підтвердження діагнозу FIP.

Противірусні препарати не ліцензовані для котів і досі не є легально доступними в усіх країнах, що ускладнює їхнє застосування. Дедалі більше країн мають доступ до ветеринарних препаратів GS-441524, виготовлених за індивідуальним приготуванням (compounded) [6,7,8,9,10,11], а інші мають доступ до противірусних препаратів, розроблених або доступних для людей, таких як remdesivir чи molnupiravir. В інших країнах власники самостійно замовляють противірусні препарати онлайн, часто незаконно [4,12,13], але якість і вміст діючих речовин у цих препаратах зазвичай невідомі та значно варіюють, оскільки вони не регулюються [14,15]. Однак, згідно з опублікованими дослідженнями, вони явно часто є ефективними [12]. Ветеринарним лікарям часто забороняють місцеві нормативні акти призначати та вводити такі методи лікування [16,17,18], але надання підтримувальної терапії під керівництвом ветеринарного лікаря зазвичай дозволено й настійно рекомендовано [19], оскільки своєчасна підтримувальна терапія, яка іноді потребує інтенсивного характеру, вважається важливою причиною відмінної відповіді на терапію [20,21].

Деталі щодо противірусних та підтримувальних методів лікування FIP (включаючи введення, дозування та можливі побічні ефекти) наведено в Таблиці 1 та Таблиці 2 відповідно цього огляду як легкодоступну інформацію. Ці таблиці слід використовувати разом із узагальнювальною інформацією, наведеною нижче.

2. Противірусні методи лікування

2.1. GS-441524

GS-441524 — це нуклеозидний аналог із опублікованими показниками успішності від 80% до 100% [20,21,22,23,24,25,26,27]; у п'яти дослідженнях повідомлялося про показники успішності понад 90–91% [26], 94% [25,28], 95% [21] та 100% [20] (Таблиця 1a).

У початкових дослідженнях GS-441524, зазвичай нерегульований, вводили шляхом підшкірної (SC) ін'єкції, що часто було болючим і супроводжувалося ускладненнями [13,22,29,30]. Наразі доступні пероральні препарати GS-441524 (зазвичай таблетки, але також суспензії/рідкі форми), які є дуже ефективними [19,20,23,25], а також часто дешевшими та краще переносяться, ніж підшкірні ін'єкції. Внутрішньовенні ін'єкційні препарати (зазвичай ремдесивір, див. нижче) наразі зазвичай призначають лише для дуже хворих котів під час початкового лікування, які не переносять пероральні лікарські засоби [8]. Дозування 15 мг/кг кожні 24 год (q 24 h) перорально (PO) GS-441524 є ефективним у більшості котів [21], не лише у випадках з випотом, але й при всіх проявах FIP ([28] з понад 200 додатковими випадками, повідомленими шляхом особистого спілкування: A.M.S., K.H., R.H.L.). Однак деякі використовують вищі дози GS-441524 для котів з очними та/або неврологічними ознаками (див. Таблицю 1a). Деякі коти, здається, краще реагують на дворазове щоденне дозування, і дози 10–15 мг/кг q 12 h є безпечними, якщо вищі дози вважаються необхідними, особливо при неврологічному захворюванні та у разі неадекватної відповіді на нижчу дозу.

Більшість досліджень у минулому використовували 84-денні курси лікування [7,23,25,31,32,33], але коротші курси є ефективними (Рисунок 1) [19,34,35,36]. Проспективне дослідження показало, що 42 дні перорального прийому GS-441524 були настільки ж ефективними, як і 84 дні лікування у котів, особливо у тих, що мали випіт [21]. В іншому проспективному двцентровому дослідженні понад 300 котів з різними клінічними проявами FIP були успішно проліковані 42-денним курсом (це когортне дослідження включало 100 котів, описаних раніше [28], з додатковими випадками, повідомленими шляхом особистого спілкування: A.M.S., K.H., R.H.L.). Це має важливі наслідки для доступу до лікування котів з FIP, оскільки коротший курс знижує витрати, мінімізує потенційні труднощі з дотриманням режиму лікування або побічні ефекти, зменшує стрес, пов'язаний із введенням препарату, та спричиняє менше небажаних явищ [21].

Праве око дворічного кастрованого кота породи норвезька лісова кішка з увеїтом і преципітатами на рогівці (keratic precipitates) внаслідок FIP до лікування (a) та після 7 тижнів перорального прийому GS-441524 і 2 тижнів місцевого лікування преднізолоном (b). Повний клінічний випадок був опублікований у 2020 році [34]. Ілюстрації люб'язно надані пані Johanna Covell-Ritchie.

Незначущі з клінічного погляду транзиторні побічні ефекти GS-441524 включають підвищення рівня ALT [8,11] (гепатопротектори іноді призначають, але вони навряд чи потрібні), лімфоцитоз, еозинофілію та діарею [37] або блювання [11]. Підвищену частоту великоклітинної лімфоми спостерігали у котів протягом двох років після діагностування FIP та успішного лікування GS-441524 (4/202; 2%) порівняно з очікуваною частотою в загальній популяції котів [38]. Це явище може бути пов'язане з надмірною імунною стимуляцією внаслідок FIP, що відображається лімфоцитозом та/або лімфаденомегалією, які спостерігали під час і після лікування, та/або з довгостроковим ускладненням після лікування GS-441524. Дуже рідко повідомлялося про уроліти GS-441524, але вони, схоже, виникали переважно при застосуванні нерегульованих ін'єкційних продуктів. Такі продукти могли містити вищі кількості GS-441524, ніж зазвичай використовують для лікування [39,40].

2.2. Ремдесивір

Ремдесивір є нуклеозидним аналогом і проліками GS-441524 [41]. Зазвичай він дорогий. У деяких країнах доступні як препарат, ліцензований для людини, так і ветеринарні препарати, виготовлені за індивідуальним рецептом (компаундовані). Його застосування для лікування FIP у котів дозволено Європейським Союзом [42]. Ремдесивір зазвичай вводили ін'єкційно, внутрішньовенно або підшкірно (SC), але підшкірне введення часто болюче (хоча це може залежати від препарату ремдесивіру), тому, коли ремдесивір необхідно застосувати, наприклад, на початку лікування, його зазвичай вводять внутрішньовенно [43] (Таблиця 1a). Пероральне лікування GS-441524 при FIP зараз віддають перевагу, щоб уникнути болючих підшкірних ін'єкцій. Однак ін'єкційне (внутрішньовенне) лікування може бути необхідним, коли ремдесивір є єдиним доступним противірусним препаратом та/або кіт не здатен переносити пероральні ліки (наприклад, через дуже тяжкий стан на початку лікування з тяжким неврологічним захворюванням або підозрою на знижену моторику та всмоктування шлунково-кишкового тракту) [6,8,9,11,36]. Ремдесивір також можна застосовувати перорально в країнах, де доступна легальна компаундована пероральна форма [10,31]. Внутрішньовенні ін'єкційні препарати (зазвичай ремдесивіру, див. нижче) зараз зазвичай призначають лише для дуже тяжко хворих котів.

2.3. Молнупіравір

Молнупіравір (EIDD-2801) — це ще один пероральний проліки нуклеозидного аналога, який швидко гідролізується до EIDD-1931 [44], його активного метаболіту [45] (Таблиця 1a). Він діє інакше, ніж ремдесивір, оскільки його дія (як і дія EIDD-1931) індукує летальний мутагенез у вірусі [46]. Він ліцензований у США як препарат для людини, але не в ЄС; може знадобитися компаундування для забезпечення точного дозування для котів. Він показав хороші результати як препарат першої лінії, був ефективним у 72% [47], 77% [48], 86% [27] і 91% [49] котів, а також як резервний засіб, ефективний у 86% до 100% [47] котів після рецидиву на попереднє лікування (часто GS-441524). Після рецидиву у 7/56 котів через 9–99 днів після припинення початково ефективного молнупіравіру першої лінії, другий курс молнупіравіру в вищому дозуванні успішно індукував ремісію [48].

Правила відрізняються в різних країнах щодо можливості застосування молнупіравіру в котів. Зазвичай він доступніший за ціною, ніж GS-441524 або ремдесивір. Тривалість необхідного лікування не визначена, але в дослідженнях зазвичай описували 84-денні періоди лікування [27,33,44,47,48,49,50]. Потрібна обережність під час поводження з молнупіравіром [48,51] через його мутагенні властивості, виявлені в дослідженнях на людях [46,52].

Відповідь на молнупіравір також може бути повільнішою, ніж на GS-441524 [47]. Побічні та небажані ефекти можуть бути тяжкими (Таблиця 1a), зокрема тяжка лейкопенія при дуже високих дозах [45] та нейтропенія [47], а також клінічно незначуще підвищення ALT [27,47,48,50], нудота, гіперсалівація [48] та блювання або діарея [49]. Повільніша відповідь і її потенційно тяжкі небажані ефекти, зокрема мутагенні властивості, свідчать про те, що іншим нуклеозидним аналогам, таким як GS-441524, слід віддавати перевагу, якщо вони доступні та можливі.

2.4. EIDD-1931

EIDD-1931 (β-d-N4-гідроксицитидин-NHC), метаболіт молнупіравіру, також є пероральним аналогом нуклеозиду, який доступний у деяких країнах (Таблиця 1a). Як і щодо молнупіравіру, існують занепокоєння стосовно його мутагенності [46], що свідчить про те, що іншим аналогам нуклеозидів, таким як GS-441524, слід віддавати перевагу, якщо вони доступні. В одному дослідженні [53] описано застосування EIDD-1931 у дев'яти котів (у шести з випотом), протягом 84 днів у восьми котів та 98 днів в одного кота. Усі коти відповіли на лікування, хоча один кіт двічі зазнав рецидиву після завершення лікування, відповівши на вищі дози EIDD-1931, перш ніж у нього розвинулася лімфома, що призвело до евтаназії. Відповідь на лікування EIDD-1931, вочевидь, є повільнішою, а побічні ефекти — частішими, ніж на GS-441524 або ремдезивір. Побічні та небажані ефекти включають гіпорексію, транзиторну нейтропенію, підвищення ALT та обламані вуса [53]. EIDD-1931, ймовірно, слід зарезервувати для котів, які не відповідають на GS-441524, хоча він є більш доступним за ціною та доступний у деяких країнах.

2.5. GC376

GC376 — це ін'єкційний противірусний препарат-інгібітор протеази, який успішно застосовували окремо для лікування FIP в одному дослідженні [54], а також у комбінації з GS-441524 в іншому дослідженні [55] (Таблиця 1b). Повідомлялося про побічні ефекти з боку зубів [54]. Наразі легальні препарати відсутні, хоча є сподівання, що в майбутньому з'явиться продукт, ліцензований для котів, що зробить це лікування доступним.

2.6. Нірматрелвір

Деякі ветеринари застосовували пероральний противірусний препарат нірматрелвір — інгібітор протеази — разом із ритонавіром (особисте повідомлення: Sally Coggins і Richard Malik) (див. Таблицю 1b) у рефрактерних випадках як допоміжне лікування до аналога нуклеозиду [53]. Лікування нірматрелвіром разом із GS-441524 у шести котів та молнупіравіром в одного кота, а також окремо одному коту, було описано в ретроспективному дослідженні, зосередженому на результатах лікування [56]. Дозування варіювали, і всі сім котів, які отримували його як допоміжне лікування, вижили, тоді як один кіт, який отримував нірматрелвір окремо, загинув протягом двох тижнів від початку лікування. Зазвичай це дорого. Потрібно більше даних.

2.7. Рекомбінантний інтерферон-омега котів (rfIFN-ω)

rfIFN-ω ліцензований для застосування у котів (не для лікування FIP, а для загальної підтримувальної терапії котів, інфікованих ретровірусами) у деяких країнах (Таблиця 1b). Він не є ефективним самостійно для лікування FIP [57], але деякі дослідники застосовували його після противірусної терапії GS-441524 для запобігання рецидиву [19,34]. Однак необхідні контрольовані дослідження для підтвердження ефективності та потреби в rfIFN-ω, оскільки багато досліджень продемонстрували відмінне виживання після лікування аналогом нуклеозиду (включаючи GS-441524) без подальшого застосування rfIFN-ω [6,8,9,20,22,23,25,29].

2.8. Мефлохін

Оральний мефлохін (mefloquine) є доступним, ліцензованим для людей протималярійним препаратом, який був протестований на здорових котах [58], але контрольованих досліджень лікування FIP не існує, хоча його застосування згадується як допоміжна терапія в деяких дослідженнях [47,53,59] (Таблиця 1b). Він може максимізувати ефективність противірусних препаратів, якщо підозрюється рецидив, або у випадках, коли інші більш ефективні противірусні препарати не можуть бути використані через вартість або доступність, але потрібно більше даних. Його дають з їжею, щоб уникнути блювання як побічного ефекту.

2.9. Інші противірусні препарати

Інші противірусні засоби, такі як мезенхімальні стовбурові/стромальні клітини (mesenchymal stem/stromal cells, MSCs), які наразі досліджуються і демонструють перспективність [60,61], існують, але не описані в цьому оновленні щодо лікування.

3. Імуномодулювальні методи лікування

Імуномодулювальні терапії більше не вважаються єдиними методами лікування FIP, оскільки вони неефективні порівняно з противірусними препаратами, описаними раніше. Глюкокортикоїди іноді показані в комбінації з противірусними засобами, а застосування поліпренілового імуностимулятора (PI) було описано в кількох дослідженнях.

3.1. Глюкокортикоїди

Глюкокортикоїди можуть діяти як протизапальні або імуносупресивні засоби залежно від використовуваного дозування. Медіана виживаності котів із FIP, яких лікували преднізолоном, становила лише вісім днів в одному дослідженні [57] та 31 день у котів із підозрою на ексудативну форму FIP [62]. Хоча припускають, що лікування глюкокортикоїдами пов'язане з гіршим результатом FIP при застосуванні одночасно з іншими методами лікування (наприклад, такими як rfIFN-ω [19]), використання глюкокортикоїдів є корисним поряд з противірусними препаратами в деяких ситуаціях, наприклад, місцеві стероїди при увеїті [34,63], протизапальний преднізолон (1 мг/кг/добу) при тяжких неврологічних ознаках, пов'язаних із FIP [64,65,66], або імуносупресивний преднізолон (1–2 мг/кг/добу) при IMHA, пов'язаній із FIP [66,67], у випадках, коли супутню інфекцію гемотропними мікоплазмами в ідеалі було виключено. В одному дослідженні преднізолон застосовували котам із неврологічними або очними ознаками у знижуваному дозуванні, починаючи з 1 мг/кг кожні 24 год, із припиненням до завершення лікування молнупіравіром [48].

3.2. Поліпренільний імуностимулятор

PI — це імуностимулятор, який може бути корисним у лікуванні кількох котів із FIP без випоту, особливо в котів із нормальними показниками гематокриту (PCV) та/або співвідношення альбуміну до глобулінів (A:G) або такими, що підвищуються під час лікування, хоча відповідь на лікування повільна, протягом кількох місяців (час нормалізації становить ~182 дні для гематокриту (PCV) та ~375 днів для співвідношення A:G) [68]. Встановлено, що одночасне системне лікування глюкокортикоїдами слід уникати при застосуванні PI, оскільки це погіршує прогноз [63], але місцеве лікування глюкокортикоїдами можна застосовувати разом із PI при очному увейті на тлі FIP [63]. Повідомлені дози становлять 3 мг/кг перорально тричі на тиждень або кожні 48 год [19,63,68,69]. Деяких котів переводять на підтримувальну дозу 3 мг/кг перорально один або два рази на тиждень після одного року лікування [65].

3.3. Інші імуномодулятори

Антитіло проти TNF-α (anti-TNF-α antibody) блокує TNF-α, який бере участь у посиленні клінічних ознак FIP [70,71,72]. Повідомлялося про певну ефективність антитіл проти TNF-α (anti-TNF-α antibodies) у невеликих дослідженнях експериментально індукованого FIP; в одному дослідженні з контролем плацебо [73], та в іншому неконтрольованому дослідженні разом із лікуванням ітраконазолом [74], у якому двоє з трьох котів із FIP покращилися.

Таблиця 1. Противірусні препарати для лікування FIP. ALT означає аланінамінотрансферазу, IV означає внутрішньовенно, PO означає перорально, rfIFN-ω означає рекомбінантний інтерферон-омега котів, SC означає підшкірно. (a) Противірусні препарати — аналоги нуклеозидів; (b) противірусні препарати — неаналоги нуклеозидів. Примітка: текст, виділений жирним шрифтом, покликаний підкреслити характеристики або спосіб застосування описаних противірусних препаратів, щоб полегшити візуальне використання таблиці. Для всіх противірусних методів лікування важливо забезпечити, щоб доза, введена коту, зберігала належне дозування у разі/коли відбувається збільшення маси тіла внаслідок одужання, наприклад, у кошенят, що ростуть, і дорослих котів, які зазнали втрати маси тіла. Якщо дозу не скоригувати, виникає недостатнє дозування, що може бути пов'язане з рецидивом захворювання [9]. Точне записування маси тіла також важливе для моніторингу відповіді на лікування [22]. Також важливо зазначити, що нерегульовані противірусні препарати мають невідомий склад і концентрацію активної речовини, що ускладнює інтерпретацію «введених» доз [14,15]. Поряд із противірусним лікуванням індивідуалізоване знеболювання та підтримувальна терапія є необхідними для успішного лікування FIP; докладнішу інформацію про підтримувальне лікування див. у тексті та Таблиці 2.

(a) Nucleoside Analogue Antivirals
Drug	GS-441524	Remdesivir (GS-5734)	Molnupiravir (EIDD-2801)	EIDD-1931
Derivative	Metabolite of remdesivir (GS-5734).	Prodrug of GS-441524.	Prodrug of EIDD-1931.	Biologically active metabolite of molnupiravir.
Mechanism of action [75]	Functions as an alternative substrate for viral RNA synthesis resulting in RNA chain termination.	Its metabolite functions as an alternative substrate for viral RNA synthesis resulting in RNA chain termination.	Its metabolite functions as an alternative substrate for viral RNA synthesis resulting in lethal viral mutagenesis.	Functions as an alternative substrate for viral RNA synthesis resulting in lethal viral mutagenesis.
Regulatory status, galenic forms, handling	Regulated compounded veterinary preparations available in some countries. Where regulated sources are not legally available, owners can procure unregulated preparations themselves, of variable quality and content [14,15], although treatment with such preparations is still often successful [12].Oral (veterinary compounded) products, e.g., flavoured quartered 50 mg tablet and/or flavoured 50 mg/mL suspensions/liquids/pastes and/or microcapsules available. Unregulated preparations are typically injectable or oral tablets/capsules of varied formulations.	Available as licenced preparation for human use (Veklury^®, Gilead Sciences Inc., Foster City, CA, USA) or regulated compounded veterinary preparation.Injectable (veterinary compounded) remdesivir is often made up at 10 mg/mL whereas Veklury^® remdesivir is a 100 mg/vial, which is reconstituted with sterile water for injection to 5 mg/mL remdesivir.Oral (veterinary compounded) available in 60 mg, 90 mg and 120 mg capsules in some countries [10].	Available as licenced preparation for human use (Lagevrio^®, Merck & Co., Inc. [Rahway, NJ, USA and Kirkland, QC, Canada] or Merck Sharp & Dohme, MSD [Haarlem, The Netherlands]) in some countries, that can be prescribed to cats in some countries. Designated as an antimicrobial reserved for human use only in European Union (EU) in 2022 (although not licenced for human usage) [76].Concerns exist regarding virus mutagenesis potentially leading to more virulent or drug-resistant viral variants. Concerns also exist regarding host mutagenesis. Oral Lagevrio^® available as 200 mg capsule that needs division into appropriate doses but care needed regarding handling due to mutagenic properties [51] from human studies [46,52]. Wear gloves.	Regulated compounded veterinary preparation available in some countries.Oral (veterinary compounded tablets), e.g., flavoured quartered 60 mg tablet, or capsules.Like molnupiravir, concerns exist regarding virus mutagenesis potentially leading to more virulent or drug-resistant viral variants. Concerns also exist regarding host mutagenesis [52]. Wear gloves.
Routes of administration	PO primarily as effective and avoids painful injections.SC injection less commonly used as can be painful.If oral medication cannot be tolerated, injectable remdesivir is used initially as this can be given IV (see next column).	IV injection primarily, as SC injection can be painful.PO available in some countries.	PO.	PO.
Dosage	Oral: 15 mg/kg q 24 h often used [21]. Some adopt higher dosages for cats with ocular or neurological signs (20 mg/kg q 24 h or 10 mg/kg q 12 h) [2,8,36]. Some have used up to 15 mg/kg q 12 h if inadequate response to lower dosage.	Injectable: IV usually given rather than SC, due to pain on SC injections.Varied dosages reported: 6–20 mg/kg q 24 h [6,9] or 15–30 mg/kg q 24 h [10] or 15 mg/kg q 24 h unless ocular or neurological signs are present, in which case 20 mg/kg q 24 h used.IV remdesivir usually given slowly; over 30 min–2 h as a constant rate infusion, can be diluted in saline. PO GS-441524 usually favoured unless injectable remdesivir is the only antiviral available and/or is needed at the start of treatment (until switch to PO GS-441524) if the cat cannot tolerate oral medication. Oral: 25–30 mg/kg q 24 h given for effusive FIP [10,31] (although many cats in one study [10] received injectable remdesivir IV or SC 15–30 mg/kg q 24 h at the start treatment). The poorer survival of cats with non-effusive FIP [10] prompted the suggestion of 30 mg/kg q 24 h.	Oral: 10–20 mg/kg q 12 h [27,48,50] or 10–15 mg/kg q 12 h [49,51], or 15 mg/kg q 12 h [47]; lower dosages usually used for FIP with effusions without ocular or neurological signs whilst higher dosages used when ocular and/or neurological signs present.	Oral: 15 mg/kg q 12 h [53] for most cases although 20 mg/kg q 12 h recommended for neurological cases; up to 25 mg/kg q 12 h used to treat suspected relapses in a cat previously given a lower dosage of EIDD-1931 [53].
Administration considerations	PO: Ideally given on an empty stomach, at least 30 min before food, but mixing GS-441524 (e.g., crushing tablets) in a small amount of a treat is possible and giving a small amount of food with the GS-441524 can prevent vomiting [2]. SC injection less commonly used as can be painful.	Compliance often problematic with painful SC injections with some formulations; IV preferable to reduce pain.PO usually given without food [10].	Has been given mixed with food [47] or with small amounts of food or treats [48].Always given q 12 h.	Few data available but has been given on empty stomach.
Duration of treatment	Most studies have used 84 days [7,11,23,25,31,32,33], with duration and/or dosage increased (by 5 mg/kg/day) if clinical signs and serum biochemistry do not normalise [8,9,11], although some have used shorter courses [19,34,35,36]. A prospective randomised controlled study of cats treated with 15 mg/kg q 24 h PO (most had effusions), found that 42 days was as effective as 84 days, with a rapid response to treatment and normal clinical pathology by 42 days, and 95% survival [21]. In another prospective bicentre study, more than 300 cats with different clinical manifestations including neurological forms of FIP were successfully treated with a 42-day course (this cohort included 100 cats previously described [28], additional cases reported by personal communication: A.M.S., K.H., R.H.L.). Before stopping treatment, clinical signs, clinical pathology changes and elevated AGP concentrations should have normalised; normal AGP two weeks apart before stopping treatment is encouraging [19,77]; see Section 6. Treatment Monitoring in text.	Studies have used 84 days with injectable, PO or mixed treatments [6,9,10,31].Monitoring of treatment duration not described but it can be that, as for GS-441524 treatment, normal AGP two weeks apart before stopping treatment is encouraging [19,77].	Studies have usually used 84 days [27,33,44,47,48,49,50,51]. Longer 126-day treatments have been used if abnormalities remained at 84 days [48].Monitoring of treatment duration not described but it can be that, as for GS-441524 treatment, normal AGP two weeks apart before stopping treatment is encouraging [19,77].	Limited data but 84 days usually used (occasionally longer, e.g., 98-days) [53]; response to treatment seems to be slower than for GS-441524 or remdesivir suggesting 84-day treatment courses can be justified.Monitoring of treatment duration not described but it can be that, as for GS-441524 treatment, normal AGP two weeks apart before stopping treatment is encouraging [19,77].
Survival/ success rates	80% in cats with varied forms of FIP [27], 81%, mainly in cats with effusions [22], 82% in cats with effusions [23], 83% in cats with varied clinical manifestations of FIP [24], 85% in cats with ‘mixed’ effusive/non-effusive FIP [25], 91% in cats with, and without, effusions [26], 94% in cats with FIP without effusions [25,28], 95% [21] and 100% in a prospective study of 18 cats [20]. Improvement in 88% (many cats still on treatment at time of writing) [12] reported using owner-reported data.Some treatment studies excluded moribund or very severely affected cats, which might have influenced reported survival rates [20,33].Reversal of FIP-associated myocarditis with PO GS-441524 and symptomatic treatment with cardiovascular drugs also reported [78].	Protocols using initial remdesivir (IV preferably) then preferably PO GS-441524 (but SC remdesivir also) gave 86% survival at six months in 28 cats with effusive or non-effusive FIP [9]. Remdesivir (IV and/or SC) subsequently treated with GS-441524 PO (24 cats), or without GS-441524 (six cats), was associated with survival of 96%, and 33%, respectively, of 30 cats with effusive or non-effusive FIP [6]. Compounded PO remdesivir was as effective as PO GS-441524, with 77% survival in effusive FIP [31]. Remission was achieved in 75% of cats given a compounded PO remdesivir formulation, although 16 of these 22 cats received injectable remdesivir at the start of treatment [10]. Cats with non-effusive FIP were less likely to survive than cats with effusions [10].	As first-line treatment: Survival rates of 72% [47], 77% [48], 78% [50], 80% [51], 86% [27], 91% [49] and 100% (but 25% needed a second molnupiravir treatment) [45]. One study [33] reported less efficacy than GS-441524 in non-effusive FIP.As rescue treatment: 86% for molnupiravir after GS-441524 or remdesivir (median of seven days) [47], and 92% [45] and 100% after relapse following GS-441524 [45] or GS-441524 and/or remdesivir and/or mefloquine treatment [47]. A 100% response was also seen using a higher dosage in cats that had relapsed 9–99 days following stopping effective first-line molnupiravir [48].Comparative studies between molnupiravir and GS-441524 [27,51], and between molnupiravir and GS-441524 or remdesivir [47], have shown no significant differences in treatment outcome.	In nine cats with FIP (six with effusions, three without), 100% survival, although one cat that relapsed responded to repeat EIDD-1931 at higher dosages [53] but the cat was euthanised due to lymphoma. Survival rate at a year was therefore 89% (8/9 cats).
Possible side and adverse effects	Non-clinically significant transient elevations in ALT [8] (although some suggest this can be due to the FIP [9,37]), lymphocytosis [26,37] and eosinophilia [37] common. Diarrhoea or vomiting and possible kidney disease [11,21,37]. Very mild Heinz body-associated haemolytic anaemia reported in two (of 40) cats during GS-441524 treatment [37]. An increased incidence of large cell lymphoma was observed in cats within two years after FIP diagnosis and successful GS-441524 treatment (4/202; 2%) compared with the expected incidence in the general feline population [38]. This finding might be associated with immune overstimulation due to FIP as reflected by lymphocytosis and/or lymphadenomegaly observed during and after treatment and/or a long-term complication after GS-441524 treatment. Rare reports of GS-441524 urolithiasis (usually with unregulated injectable preparations) [39,40]. Folded ears reported in two cats treated with unregulated preparations [27]. SC injections often painful [15], creating ulcerated skin lesions [22].	Non-clinically significant transient elevations in ALT [6] common. SC injection pain (especially with more acidic preparations), although possibly less painful than SC GS-441524 [15].	Folded ears [45,48], broken whiskers and severe leukopenia at high dosages [45], neutropenia [47,48], non-clinically significant increase in ALT [27,47,48,50], nausea, hypersalivation [48] often necessitating maropitant treatment, and vomiting or diarrhoea [49].	Non dose-dependent transient neutropenia (three cats, can be severe, e.g., 0.1 × 10⁹/L in one cat] but resolves after three, four or six weeks of EIDD-1931, with no adjustment of dosage or stopping of treatment needed), non-clinically significant increase in ALT (four cats, persistent in one of these), broken whiskers (one cat) and suspected treatment-induced hyporexia (six cats) [53]. Adverse effects appear to be more common than with GS-441524 or remdesivir [53].
Additional notes	Varied pricing.Not known if PO daily doses are best given q 24 h or divided q 12 h (as is more often done for the higher dosages, e.g., 20 mg/kg/day) [36]. Absorption varies from cat to cat, and it might be that administration q 12 h (or even q 8 h) is more effective in some cats (personal communication: Danièlle Gunn-Moore, based on therapeutic drug monitoring [79]). However, many studies document success with 15 mg/kg q 24 h PO [21].	Expensive, especially licenced preparation for human use.	Affordable.Many cats successfully treated as outpatients [50].Response to molnupiravir is slower than to GS-441524 (or remdesivir) [47], and this, together with its adverse effects including mutagenic properties, mean that the recommendation is to use GS-441524 in preference to molnupiravir, if available.	Affordable.Until more data available, best reserved for cases that do not respond to, or relapse with, GS-441524, or when EIDD-1931 is the only antiviral available.
(b) Non-nucleoside analogue antivirals
Drug	GC376	Nirmatrelvir	rfIFN-ω	Mefloquine
Mechanism of action	Inhibits 3C-like protease [80,81].	Inhibits 3C-like protease [82]. Promising results in vitro [82,83,84].	Immune-modulating antiviral which inhibits FCoV replication in vitro [85].	Mechanism of antiviral effect not known but inhibits FCoV replication in vitro as small molecule inhibitor [86] and as nucleoside analogue [87].
Regulatory status, galenic forms, handling	Not commercially available, but licencing for FIP treatment is being pursued.Owners can purchase unregulated preparations themselves of variable quality and content; in one study [14], none of the five sources of GC376 treatment contained any GC376.	Available as licenced preparation for human use (Paxlovid^®, Pfizer [New York, NY, USA]) in some countries. Nirmatrelvir has very short half-life, so is given with ritonavir to slow down nirmatrelvir metabolism by inhibiting the cytochrome P450 pathway; Paxlovid^® contains both nirmatrelvir (150 mg) and ritonavir (100 mg) tablets to be given together.	Licenced for cats in some countries for the general supportive treatment of feline retroviral disease. Available as lyophilisate in, e.g., vials containing 5 million or 10 million units, with 1 mL solvent for suspension for injection.	Available as licenced preparation for human use (e.g., Lariam^®, Roche [Basel, Switzerland]). Oral Lariam^® available as 250 mg tablet. Generic formulations also available.
Routes of administration	SC.	PO.	SC (licenced route).PO.	PO.
Dosage and duration of treatment	In 20 cats without neurological signs, 15 mg/kg SC q 12 h for 84 days [54].Combined GS-441524 and GC376 treatment, at dosages of either 2.5 or 5 mg/kg SC q 24 h of GS-441524 and either 10 or 20 mg/kg SC q 12 h of GC376 was given for 28 days [55]. Further field studies required.	Said to be useful in refractory (especially neurological) cases when added to nucleoside analogue treatment such as GS-441524, molnupiravir or EIDD-1931 (personal communication: Sally Coggins) [53,56].Seven cats given nirmatrelvir as adjunct treatment survived, whilst the one cat given nirmatrelvir alone died within two weeks of starting treatment. Adjunct nirmatrelvir treatment dosages ranged from 7.4 to 18.8 mg/kg with durations of around four to seven weeks [56].For a 4–5 kg cat: 75 mg nirmatrelvir and 25 mg ritonavir q 12 h PO for ~20 days (personal communication: Richard Malik).More data are required.	Two off-licence dosing regimes have been used in FIP: 10⁶ units/kg SC or PO q 48 h for up to five doses, and then twice a week until rfIFN-ω treatment is stopped [19]. 10⁵ units per cat SC or PO q 24 h for the duration of rfIFN-ω treatment (which has varied from days to months) [19,34]; 0.1 mL of previously diluted stock solution containing 10⁶ units of rfIFN-ω is diluted again with 4.9 mL of saline diluent so that 0.5 mL of the 5 mL new stock solution yields 10⁵ units.	62.5 mg/cat PO 2–3 times (depending on size of cat) a week (personal communication: Richard Malik) or 10–12.5 mg/kg twice a week [59], 20–25 mg/cat PO q 24 h or 4 mg/kg PO q 24 h [47].
Administration considerations	SC injections can cause transient stinging [54].Has been used in combination with other antivirals.	Nirmatrelvir and ritonavir given together in a gelatine capsule before a meal (personal communication: Richard Malik).Has been used with nucleoside analogue treatments (personal communication: Sally Coggins).	Only SC route is licenced.Used by some to maintain remission after other antiviral treatment [19,34] but controlled studies required to confirm the addition of rfIFN-ω is needed as many studies show excellent survival using nucleoside analogue (including GS-441524) treatment alone [6,8,9,20,22,23,25,29].	Given with food to reduce the risk of nausea and/or vomiting as they are common. Has been used where other more effective antivirals cannot be used due to cost or availability, although efficacy alone likely limited (personal communication: Richard Malik, Sally Coggins, Jacqueline Norris), or as adjunct treatment [47,59].
Survival/ success rates	Six of 20 cats [54] and 1/1 cat [19]. Combined GS-441524 and GC376 treatment was effective in 98% of 46 FIP cats with and without effusions [55].	No data yet available but has been used for refractory cases with success (personal communication: Sally Coggins).	Not effective in one placebo-controlled study [57] but cats also given high-dose glucocorticoids; might be more effective in the absence of glucocorticoids [19]. In an uncontrolled study [88], eight of 12 treated cats survived at least two years or remission, but FIP was not confirmed.	Has been used as adjunct treatment for FIP and/or to maintain remission after other antiviral treatment (personal communication: Richard Malik, Sally Coggins, Jacqueline Norris) but no studies yet other than its use with other treatments in one retrospective study evaluating molnupiravir treatment [47] and another looking at shorter courses of treatment after high-dose induction with IV remdesivir and/or PO GS-441524 [59].
Possible side and adverse effects	Transient stinging on injection and retarded development or the abnormal eruption of permanent teeth [54].	No data yet available	Causes vomiting if not given with food but generally appears safe in healthy cats.	Nausea and/or vomiting is common so given with food but may still require maropitant and/or ondansetron.
Additional notes	Resistance to GC376 reported [83] in one experimental in vivo study.More data required.	Ritonavir might interfere with the metabolism of drugs processed by cytochrome P450, so check for potential interactions.Expensive.	Affordable but likely requires additional antiviral treatments.Further studies needed.	Affordable but likely requires additional antiviral treatments.Field studies required both alone and in combination with other antivirals to evaluate if useful to maintain remission.

4. Підтримувальне лікування та лікування супутніх захворювань

Ветеринарна підтримувальна терапія, яка має бути негайною та інтенсивною, особливо важлива для одужання котів, які дуже тяжко хворі через FIP [20,21]. Методи підтримувальної терапії наведено в Таблиці 2. Однак власники, які незаконно придбали противірусні препарати для своїх котів, можуть не звертатися по ветеринарну допомогу, оскільки ветеринарні лікарі не можуть консультувати щодо незаконних препаратів, отримувати їх або призначати. Ветеринарні лікарі можуть і повинні надавати підтримувальну терапію котам у такій ситуації з міркувань добробуту тварин. Рекомендується задокументувати в медичній карті підтвердження того, що ветеринарний лікар не був залучений до придбання або застосування незаконного препарату.

Стрес слід мінімізувати протягом усього догляду, застосовуючи методики, дружні до котів [89,90]. Аналгезію важливо враховувати, оскільки коти з FIP можуть відчувати біль через своє захворювання, наприклад, плеврит, перитоніт, увеїт, глаукому, кишкову непрохідність (ileus), підвищений внутрішньочерепний тиск, запалення мозкових оболонок. Крім того, діагностичні процедури також можуть спричиняти біль, наприклад, взяття зразків голкою або біопсією, пункційні процедури. Слід проводити оцінювання болю та забезпечувати відповідну аналгезію, таку як опіоїди, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, за відсутності протипоказань) (Таблиця 2) [91]. Іншу підтримувальну терапію слід надавати за потреби, наприклад, внутрішньовенні рідини, стимулятори апетиту, протиблювотні засоби та переливання крові [8,92].

Якщо плевральний випіт спричиняє задишку, показаний терапевтичний дренаж для полегшення стану кота, щоб дихання покращилося; об'єм, який видаляють, залежатиме від наявного об'єму та від того, наскільки виражена задишка в кота. Терапевтичний дренаж асцитичної рідини показаний лише тоді, коли ступінь абдомінального випоту достатньо великий, щоб порушувати дихання, і навіть тоді слід дренувати лише стільки, скільки потрібно для його полегшення.

Противірусні препарати допоможуть контролювати внутрішньоочне запалення увеального тракту при увеїті [34,63,93] (Рисунок 1), але можуть знадобитися інші специфічні місцеві методи лікування, такі як prednisolone acetate, НПЗП та циклегічні засоби для усунення міозу. Системне лікування prednisolone було запропоноване завдяки його протизапальній дії при тяжкому задньому увеїті або панувеїті [94], але частіше його призначають при ознаках неврологічних або імуноопосередкованих захворювань, ніж при увеїті [93]. Поліпшення з боку ока починається протягом 7 днів лікування і може потребувати кількох тижнів для повного розрішення [93,94]. Важливо зазначити, що зміни при задньому увеїті можуть стати помітними лише після того, як передній увеїт розрішиться достатньо, щоб уможливити офтальмоскопію очного дна [93]. Якщо присутній увеїт, важливо також регулярно контролювати внутрішньоочний тиск.

Якщо в неврологічних випадках FIP виникають судомні напади, потрібні протиепілептичні препарати [8], такі як леветирацетам та/або фенобарбітон [95]. Короткотривалий преднізолон може бути корисним для котів із тяжкими неврологічними ознаками, пов'язаними з FIP, у перші дні противірусного лікування [64,66], зокрема при гідроцефалії [96].

У котів із гіпоглікемією може бути показане введення декстрози [6,97], а гіпотензію, можливо, потрібно лікувати вазопресорами. У дуже тяжко хворих котів із вираженою гіповолемією, дегідратацією, гіпоглікемією, стійкою гіпотензією, незважаючи на інфузійну реанімацію, та коли пресорна підтримка не є повністю ефективною, може виникати вірусний сепсис. Потрібен більший досвід лікування таких випадків, але вони, схоже, мають поганий прогноз [6,21].

ІМГА (IMHA) нині визнано такою, що виникає у зв'язку з FIP [67], і більшість таких котів потребують глюкокортикоїдів, попри те що їхній FIP добре відповідає на противірусне лікування [11,66,67]. Можна застосовувати низьку дозу преднізолону 1 мг/кг кожні 24 год перорально (PO), з поступовим зниженням після досягнення відповіді на лікування. В ідеалі слід також виключити інфекції гемотропних мікоплазм. Для тяжкої анемії можуть знадобитися переливання крові [98] [8,21,36,67,99,100].

Міокардит, пов'язаний з FIP, та супутні клінічні ознаки наразі описані в кількох клінічних випадках і дослідженнях; ці коти можуть відповідати на комбіновані противірусні препарати, такі як GS-441524, та відповідне медикаментозне лікування застійної серцевої недостатності (CHF) (наприклад, фуросемід, пімобендан), аритмій і профілактичне антитромботичне лікування [78,101,102]. Повідомлялося про повністю зворотні ехокардіографічні зміни після ефективного лікування CHF і FIP [78,102].

Супутня інфекція FeLV та/або FIV не впливала на відповідь на лікування GS-441524 [5,28,103], як і інфекції вірусу каліці у котів або герпесвірусу у котів [28], хронічне запальне захворювання [5] чи ниркова лімфома [104], хоча, ймовірно, потрібне лікування цих супутніх інфекцій або захворювань. Привертає увагу те, що три коти з підтвердженим FIP із проспективного двoцентрового дослідження не відповіли успішно на лікування GS-441524; захворювання, асоційоване з токсоплазмою, було діагностовано під час посмертного дослідження і вважалося ймовірною причиною невдалого одужання цих котів (особисте повідомлення: A.M.S., K.H., R.H.L.).

Таблиця 2. Підтримувальні методи лікування, що застосовувалися в котів із FIP. Текст, виділений жирним шрифтом, слугує для підкреслення характеристик або способу застосування описаних противірусних препаратів, щоб полегшити візуальне сприйняття таблиці. NSAID означає нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), SC означає підшкірно, PO означає перорально, CRI означає безперервну інфузію з постійною швидкістю. Поряд із противірусним лікуванням індивідуалізоване знеболювання та підтримувальна терапія є необхідними для успішного лікування FIP.

Drug	Comments	ABCD Recommendation in FIP
Opioid analgesics	Pain in FIP due to pleuritis, peritonitis, uveitis, glaucoma, ileus, raised intracranial pressure, meningeal inflammation, etc. Pain scoring important.	Examples include methadone, buprenorphine. For dosages see appropriate text [91].
NSAID analgesics	See above.	Meloxicam has been used in FIP [19,105]. Do not use NSAIDs in dehydration/hypotension; care in renal disease or anorexic cats. Associated with worsening acute kidney injury in one cat with FIP [6]. For dosages see appropriate text [91].
Metamizole	Metamizole (dipyrone) is a non-opioid analgesic, antipyretic and spasmolytic drug licenced for use in cats in some countries.	Used in place of NSAIDs in some countries. Has been used in FIP [20]. Adverse effects include hypersalivation and vomiting. For dosages see appropriate text [91].
Gabapentin	Anxiolytic/analgesic/sedative which can help if SC injections that cause pain (e.g., remdesivir) are needed, when oral GS-441524 cannot be given, and it is not possible to give by another route such as IV. Can be used to reduce stress associated with vet visits (e.g., if needed for treatment monitoring) alongside other cat-friendly principles [106] and approaches [90]. Not licenced.	Has been used successfully with FIP [7,8,9,13]. Adverse effects can include sedation and ataxia. Doses that have been used in healthy cats were 50 or 100 mg (can be up to 200 mg if required but start at low dose initially) per cat PO [90]. In cats sick with FIP, lower dosages might be adequate, e.g., 10 mg/kg around two hours before SC injection, with lower dosages recommended if renal disease is present [107].
Pregabalin	Anxiolytic/analgesic/sedative which can help if SC injections that cause pain (e.g., remdesivir) are needed (when oral GS-441524 cannot be given, and it is not possible to give by another route such as IV). Can be used alongside cat-friendly principles and approaches.	Available as oral solution of 50 mg/mL. Dosage of 5 mg/kg PO; administer single dose around 1.5 h before SC injection; may be administered directly in mouth or mixed with small amount of food.
Mirtazapine	Appetite stimulant/anti-nausea medication which is used for prevention and treatment of vomiting and nausea and as appetite stimulant; can be given as a trial if nausea suspected.	Has been used in anorexic cats before/ during treatment [6,8,19,31]. Note that efficacious antiviral treatment (e.g., GS-441524) usually causes a rapid return of appetite. Given at 2 mg/cat PO or as transdermal q 24 h (q 48 h if renal/hepatic involvement of FIP) [92].
Maropitant	For prevention and treatment of vomiting and nausea. SC injection can be painful.	Has been used as a supportive treatment [6,8,20,48]. Dosage is 1 mg/kg SC, IV or PO q 24 h [92].
Metoclopramide	Prevention and treatment of nausea and vomiting, and management of ileus and delayed gastric emptying.	Dosage 0.25–0.5 mg/kg IV, SC or PO q 8 h or 1–2 mg/kg IV over 24 h as a constant rate infusion (CRI); CRI can be more effective than bolus dosing [92].
Ondansetron	For prevention and treatment of vomiting and nausea refractory to other agents such as maropitant, mirtazapine and metoclopramide. Expensive. Injectable or oral formulations available.	Has been used as supportive treatment [6,8,48,64]; use if indicated. Dosage is 0.1–1 mg/kg IV (slowly), SC, or PO q 6–12 h [92].
Hepatoprotectants such as S-Adenosylmethionine (SAMe)	Various preparations exist. Uncommonly used but occasional reports of use with antivirals (especially GS-441524) if hepatocellular enzymes (ALT) become elevated [21,37], or when these are normal [19], as protection against hepatic damage; however, ALT normalisation usually occurs rapidly during, or following cessation, of antiviral treatment without the use of hepatoprotectants, so their need is not proven.	Has been used during treatment [19,20,37] without problems. This is an option if clinical concerns exist regarding hepatotoxicity. Some use hepatoprotectants in cases with severe liver enzyme activity elevations but not known if necessary as recovery without is possible.

5. Прогноз відповіді на противірусне лікування

Прогностичні показники відповіді на противірусні препарати починають з'являтися з досліджень, оскільки тепер ми маємо ефективні протоколи лікування FIP.

Негативні прогностичні показники, тобто найменша ймовірність вижити за умови лікування, включають: високий рівень білірубіну [11,23,25,48], підвищену активність лактатдегідрогенази (LDH) [26,36,56], сепсис [36], гіпоглікемію [6], жовтяницю, гарячку, анемію та тромбоцитопенію [5], вищі показники вірусного навантаження FCoV за RT-PCR гена нуклеокапсиду (N) у зразках абдомінального випоту та крові [56].

Позитивні прогностичні показники, тобто найбільша ймовірність вижити за умови лікування, включають: виживання щонайменше 48 год після початку противірусного лікування [31] (в одному дослідженні 96% котів, які вижили 48 год, одужали [9]), нормалізацію AGP [19], нижчу концентрацію білірубіну [23,25] та вище співвідношення A:G, концентрації альбуміну, α1-, α2- і β-глобулінів, виміряні методом електрофорезу білків сироватки (SPE) [56]. Негативний результат RT-qPCR на РНК гена N FCoV у крові після двох тижнів лікування також був визначений як позитивний прогностичний показник [56], хоча цей критерій був встановлений як диференціатор для класифікації відповіді на лікування, і коти, які залишалися PCR-позитивними щодо РНК гена N FCoV після двох тижнів лікування, мали успішний результат лікування.

6. Моніторинг лікування

Моніторинг лікування переважно описано в котів, які отримували GS-441524, але ці принципи застосовні й до інших противірусних методів лікування. Приріст маси тіла є простим показником ефективності лікування, і власники легко можуть вимірювати його вдома кожні один-два тижні за допомогою дитячих ваг [22,23,25,26,33]. Регулярне зважування також важливе тим, що дає змогу розрахувати підвищену дозу для підтримання належного дозування, незважаючи на збільшення маси тіла кошеняти/кота під час одужання [9].

У деяких котів із FIP та випотами, коли випіт резорбується на другому тижні лікування, виникає патерн зниження маси тіла, різкого підйому концентрації сироваткового глобуліну та падіння гематокриту (PCV), і це не свідчить про невдачу лікування [9]. Втрата маси тіла протягом перших двох тижнів ефективного лікування була зареєстрована у 21% котів, що цікаво, без різниці між котами з випотами та без них, хоча повідомлялося про погіршення гіперглобулінемії у випадках з випотами [11].

Після зникнення гарячки та значного покращення клінічних ознак, зазвичай протягом кількох днів, гіпербілірубінемія зазвичай швидко зникає, після чого зникає випіт (якщо він присутній, це часто відбувається протягом двох тижнів [56]), потім спостерігається покращення гематокриту (PCV) та підвищення співвідношення A:G. Гіперглобулінемія може потребувати більше часу — до кількох тижнів — для нормалізації [8,19]. У котів, які отримували лікування молнупіравіром, відповідь може наставати повільніше, ніж у котів, які отримували GS-441524 або ремдесивір [47].

Якщо кота не госпіталізують для підтримувальної терапії, важливо отримати усний звіт про динаміку та зручність введення препарату від особи, яка доглядає за котом, через 48 год після початку лікування, оскільки ефективність введення противірусного препарату є критично важливою. Через 2 тижні слід переглянути будь-які випоти (ультразвукове сканування в клініці або вимірювання окружності живота як альтернатива для моніторингу абдомінального випоту); якщо об'єм випоту суттєво не зменшився протягом двох тижнів, слід розглянути збільшення дози противірусного препарату (наприклад, GS-441524 на 5 мг/кг/добу, якщо можливо) та/або переглянути діагноз і диференційні діагнози та/або перевірити форму противірусного препарату, що використовується. В ідеалі гематологічні та біохімічні дослідження крові повторюють через два тижні, а потім щомісяця, якщо дозволяють кошти, хоча мінімумом є документування нормалізації показників (хоча легкий лімфоцитоз і гіперглобулінемія можуть ще зберігатися після 42 днів лікування) перед припиненням лікування. Лабораторні дослідження також можна проводити за нижчою вартістю, вимірюючи лише ключові показники в клініці, наприклад, загальний білок/альбумін/глобулін, білірубін та/або центрифугування мікрогематокритной трубки для визначення гематокриту (PCV)/загального білка/кольору плазми.

Концентрації AGP можуть підвищуватися протягом перших двох днів перорального лікування GS-441524, а згодом знижуватися [77]. Концентрації SAA також знижуються за ефективного лікування GS-441524, навіть швидше, ніж концентрації AGP (через коротший період напіввиведення SAA), переважно досягаючи нормальних значень до сьомого дня лікування [77]. Два послідовні нормальні вимірювання AGP з інтервалом щонайменше один-два тижні можуть підтвердити одужання від FIP [19] і бути корисними для визначення моменту, коли лікування можна припинити; це може бути особливо корисним зараз, коли застосовуються 42-денні курси лікування GS-441524. Дослідження показали, що концентрації AGP безперервно знижуються після двох днів перорального лікування GS-441524, будучи значно зниженими на 7-й день порівняно з 1-м днем, і зазвичай нормалізуються до 14–28-го дня лікування [77].

Кліренс РНК гена N FCoV у крові, досліджений методом RT-qPCR, до другого тижня лікування було класифіковано як сприятливу відповідь на лікування в одному дослідженні; однак у котів, які все ще були RT-qPCR-позитивними в крові на цей час, також спостерігався успішний результат [56]. Рівні антитіл до FCoV не є корисними для відстеження відповіді на лікування. Повідомлялося про залишкову абдомінальну лімфаденомегалію після ефективного лікування GS-441524 [5,32,108], а також про легкий лімфоцитоз [108], але це не означає рецидив FIP. Іноді повідомлялося про залишкові неврологічні ознаки [64,95] після лікування GS-441524, але часто ці ознаки є статичними й не пов'язані з рецидивом FIP. В одному дослідженні [96] описано центральні вестибулярні ознаки в трьох котів, які були успішно проліковані GS-441524 понад рік тому; МРТ показала прогресуючу гідроцефалію, і не було виявлено доказів активного FIP; цим котам було встановлено вентрикулоперитонеальні шунти, і ця прогресуюча гідроцефалія може являти собою постзапальні ураження (подібно до «синдрому тривалого COVID-19») поза межами вірусного кліренсу.

7. Профілактична охорона здоров'я

У котів, яким вакцинація та кастрація були визнані необхідними, обидві процедури були виконані під час або після успішного лікування FIP аналогами нуклеозидів [8,9] без рецидиву FIP. Однак чи впливає FIP на ефективність вакцин, не досліджувалося. Індивідуальна оцінка ризиків має визначати, які вакцини необхідні [109,110,111,112]. Рекомендуються дружні до котів підходи та поводження для мінімізації стресу [89,90], включаючи належне знеболювання при кастрації, габапентин або прегабалін для зменшення стресу, пов'язаного з відвідуванням клініки, за потреби тощо. Деякі ветеринари радять продовжувати противірусне лікування протягом двох-чотирьох тижнів після операції кастрації, щоб забезпечити наявність противірусної активності протягом потенційного періоду стресу та відновлення після операції [103]. Протипаразитарні препарати застосовували котам під час і після лікування без проблем або занепокоєнь щодо ефективності, хоча опублікованих досліджень бракує.

8. Висновки

Пероральний GS-441524 є найбільш широко використовуваним противірусним препаратом для FIP, причому показники успішності лікування часто перевищують 90% за умови своєчасного початку терапії. Внутрішньовенний ремдесивір застосовується переважно у тяжко уражених котів, які не здатні переносити пероральний прийом GS-441524, доки їхній стан не покращиться достатньо для перорального прийому препарату. У деяких країнах молнупіравір є легкодоступним і використовується, хоча відповідь на лікування може бути повільнішою порівняно з GS-441524. Більш поширені побічні ефекти, включаючи його мутагенні властивості, свідчать про те, що іншим нуклеозидним аналогам, таким як GS-441524, слід віддавати перевагу над молнупіравіром, якщо вони доступні. Хоча історично застосовувалися 84-денні курси лікування, коротші протоколи тривалістю 42 дні можуть бути однаково ефективними. Підтримувальні методи лікування, наприклад, аналгезія, протиблювотні засоби, препарати для контролю судомних нападів, є важливими, як і швидке лікування супутніх захворювань, наприклад, міокардиту, IMHA.

Подяки

Автори висловлюють подяку колегам з усього світу, які надали цінну інформацію, що допомогла скерувати розвиток протоколів лікування FIP протягом останніх років. Ми дякуємо Johanna Covell-Ritchie за фотографії.

Внесок авторів

Усі автори долучилися до обговорень і підготовки настанови ABCD, на якій ґрунтується ця оглядова стаття. Усі автори прочитали та схвалили опубліковану версію рукопису.

Заява про доступність даних

У цьому дослідженні не було створено чи проаналізовано жодних нових даних.

Конфлікт інтересів

Автори є членами Європейської консультативної ради з хвороб котів (ABCD) — науково незалежної ради експертів у галузі медицини котів. Деякі окремі автори були консультантами або отримували фінансування досліджень і гонорари від компаній з охорони здоров'я тварин та інших організацій, але всі автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів щодо написання цього незалежного огляду. Спонсори ABCD не відігравали жодної ролі ні в написанні, ні в рішенні опублікувати цей огляд.

Заява про фінансування

Європейська ABCD щиро вдячна за підтримку Boehringer Ingelheim (засновнику-спонсору ABCD), MSD Animal Health, Vetoquinol та Virbac.

Виноски

Література

Пов'язані дані

Заява про доступність даних

У цьому дослідженні не було створено чи проаналізовано жодних нових даних.