Лікування остеоартриту у котів

Управління остеоартритом у котів

Келлі Деболд, DVM, CCRV CVAa, Крістіна Монтальбано, VMD, DACVSMR, CCRP, CVAb, Ерін Місчоска, DVM, DACVSMR, CVAa,\*

КЛЮЧОВІ СЛОВА

• Котячий остеоартрит (feline osteoarthritis)
• Інтегративна ветеринарна медицина (integrative veterinary medicine)
• Реабілітація (rehabilitation)
• Акупунктура (acupuncture)
• Харчування (nutrition)
• Дієтична добавка (supplement)

КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ

• Котячий остеоартрит (ОА) є поширеним захворюванням, поширеність якого зростає з віком. Найчастіше уражаються ліктьовий, кульшовий, колінний (stifle) та плечовий суглоби; дегенеративні зміни грудопоперекового відділу хребта також є поширеними. Клінічні ознаки часто є неспецифічними, і для виявлення рекомендується комбінація опитувальників для власників, ортопедичного обстеження та рентгенографії.
• Для підтримання якості життя рекомендується інтегративний та мультимодальний підхід до лікування ОА у котів. Розглядаються протизапальні та аналгетичні препарати, модифікація раціону, нутрицевтики, зміни умов навколишнього середовища та фізична реабілітація.
• Акупунктура та регенеративна медицина також можуть розглядатися, хоча для їх застосування при ОА у котів необхідні додаткові високоякісні дослідження.

ПЕРЕДУМОВИ

Поширеність остеоартриту у котів та найчастіше уражені суглоби

Остеоартрит (ОА) у котів є поширеним захворюванням, яке може спричиняти малопомітні зміни в поведінці кота, але суттєво впливати на якість життя (ЯЖ). Повідомлення про поширеність ОА в популяціях котів значно варіюють — від 22% до 92%.1–5 Його часто вважають первинним або ідіопатичним захворюванням у котів3,6 із значущим зв'язком між збільшенням віку та наявністю рентгенографічних ознак ОА.1–3,5,6 В одному дослідженні котів віком понад 12 років було виявлено, що 90% котів у цій популяції мали рентгенографічні ознаки ОА.4 Вторинний ОА найчастіше зумовлений переломами або дисплазією кульшового суглоба.6 Найчастіше уражаються суглоби котів, включаючи ліктьові, кульшові, а меншою мірою — колінні та плечові.1–3,5,6 Двобічне ураження суглобів є поширеним.1 Дегенеративні зміни хребта

^a Кафедра порівняльної, діагностичної та популяційної медицини, Коледж ветеринарної медицини, Університет Флориди, 2015 SW 16th Avenue, Gainesville, FL 32608, США; ^b NorthStar VETS, 315 Robbinsville-Allentown Road, Robbinsville, NJ 08691, США

^* Автор для листування.

Також поширені випадки, з повідомленнями про приблизно 40% котів із деформуючим спондильозом (spondylosis deformans) у грудному, поперековому або попереково-крижовому відділах хребта.1,7

Діагностика остеоартриту у котів

Результати фізикального обстеження

Ортопедичне та неврологічне обстеження котів є складним завданням у ветеринарному середовищі та може мати низьку інформативність для виявлення ОА. Слід забезпечити тихе середовище, за можливості — окрему кімнату для обстеження котів. Кімната має надавати котам можливість стрибати та не містити місць, де вони могли б сховатися. Котам слід дозволяти виходити з переносок добровільно або обережно виймати їх, щоб мінімізувати дискомфорт і стрес перед обстеженням. Обстеження можна проводити, залишаючи кота в переносці зі знятою верхньою частиною або через верхні дверцята, якщо це можливо. Оцінку постави, ходи, здатності стрибати та інших рухів кота слід проводити до маніпуляцій із суглобами, коли це можливо. Нервові коти можуть приймати згорблену позу та відмовлятися пересуватися, що приховує значущу інформацію. Тому домашні відеозаписи, надані власниками, є корисними для спостереження за рухами під час ходьби по рівній поверхні, сходами та стрибків на меблі в середовищі без стресу. Незалежно від того, чи проводиться аналіз ходи в клініці або за допомогою домашніх відеозаписів, кульгавість є рідкісною знахідкою.1,2,6 Біль у суглобах, крепітація, випіт у суглобі, потовщення суглоба та аномальний обсяг рухів (ROM) є характерними ознаками ОА у собак, але не всі вони є постійними знахідками при ОА у котів.8 Натомість пальпація та гоніометрія можуть бути більш корисними як скринінговий інструмент для виявлення суглобів, які, ймовірно, не уражені ОА, оскільки відсутність болю та вищі показники ROM зазвичай передбачають рентгенологічно нормальні суглоби.8 Спочатку можна оцінити маніпуляції з цілою кінцівкою, а потім провести оцінку окремих суглобів там, де виявлено біль або аномальний ROM. Оцінка болю в хребті має слідувати за оцінкою суглобів; подальше неврологічне обстеження може бути ненадійним у лікарняних умовах навіть у неврологічно нормальних котів.9

Рентгенографічні знахідки (radiographic findings)

Якщо підозрюється ОА, для підтвердження та подальшої характеристики слід виконати оглядові ортогональні рентгенограми. Ключові рентгенографічні ознаки у котів відрізняються від таких у собак: суглобовий випіт, остеофіти та зміни субхондральної кістки спостерігаються рідше, тоді як періартикулярне новоутворення кістки та асоційована із суглобом мінералізація відзначаються найчастіше (Рис. 1–3).10

Суб'єктивна оцінка порушень при остеоартриті

Клінічні метричні інструменти (КМІ) — це опитувальники, які заповнює власник для оцінки змін у поведінці та рухливості тварини в домашньому середовищі. Ці опитувальники рекомендовані як діагностичні інструменти для остеоартриту (ОА) у котів, а також для моніторингу відповіді на лікування. Індекс м'язово-скелетного болю у котів (Feline Musculoskeletal Pain Index, FMPI) є найбільш розробленим на сьогодні інструментом для оцінки активності, інтенсивності болю та загальної якості життя (ЯЖ). FMPI є відтворюваним і надійним для виявлення відмінностей між нормальними котами та котами з болем, спричиненим ОА, хоча він не здатен розрізняти ступінь тяжкості захворювання на ОА і не був валідований для моніторингу відповіді на лікування.11,12 Для цієї мети опитувальники індивідуальних показників результату для конкретного пацієнта (client-specific outcome measure, CSOM) можуть краще характеризувати порушення в окремих котів і дозволяти моніторинг відповіді на терапію.13

Об'єктивна оцінка порушень при остеоартриті

Кілька методів об'єктивної кількісної оцінки порушення рухливості у котів з остеоартритом (OA) було оцінено. Ці методи зазвичай зарезервовані для досліджень і навряд чи

Рис. 1. (A і B) Ортогональні рентгенограми ліктьового суглоба 15-річної стерилізованої самки домашньої короткошерстої кішки (ДКШ), що демонструють помірну періартикулярну кісткову проліферацію правого ліктьового суглоба.

Рис. 2. (A і B): Рентгенограми колінного суглоба 9-річної стерилізованої самки домашньої короткошерстої кішки, що демонструють ентезопатію зв'язки надколінка (patellar ligament enthesopathy) та осифікований меніск (meniscal ossicle). (C і D): Рентгенограми колінного суглоба 12-річної стерилізованої самки домашньої короткошерстої кішки, що демонструють помірну осифікацію медіального меніска (medial meniscal ossification).

Рис. 3. Рентгенограми таза 14-річної стерилізованої самки домашньої короткошерстої кішки, що демонструють помірний попереково-крижовий спондильоз деформівний (lumbosacral spondylosis deformans).

здійсненним для клінічного застосування. Нашийні акселерометри можуть використовуватися для моніторингу активності, і було показано покращення показників активності у котів з ОА при успішному лікуванні.13 Термічне та сенсорне порогове тестування продемонстрували здатність диференціювати здорові кінцівки від уражених ОА.14 Кінетичний аналіз ходи, який часто використовується як золотий стандарт для об'єктивної оцінки кульгавості у собак, не зміг диференціювати кінцівки, уражені ОА, від кінцівок без захворювання, і тому може бути непридатним у котів як інструмент оцінки або моніторингу.14

ІНТЕГРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ОСТЕОАРТРИТУ У КОТІВ

Окрім болю та зниження рухливості, остеоартрит (ОА) у котів може призводити до поведінкових проблем, таких як агресія, забруднення житла, зміни соціальної взаємодії та втрата зв'язку між людиною і твариною.15 Усі ці наслідки можуть сприяти погіршенню якості життя (QOL) та розгляду питання про гуманну евтаназію. Слід розглядати мультимодальне втручання для полегшення клінічних ознак та уповільнення прогресування ОА у котів, що часто включає аналгетичні препарати, зміни в дієті, нутрицевтики, модифікацію навколишнього середовища та фізичну реабілітацію. Регенеративна медицина та акупунктура (АП) також можуть розглядатися, хоча досліджень щодо ОА у котів бракує.

Фармакологічне лікування

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) часто є першим вибором аналгетиків для лікування болю при остеоартриті (ОА) у різних видів тварин. Було показано, що НПЗП покращують активність і поведінку котів із хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату; однак даних щодо ефективності та безпеки у котів менше порівняно з людьми та собаками.16 Станом на березень 2021 року лише два НПЗП, мелоксикам і робенакоксиб, були зареєстровані для довгострокового застосування (7 днів) у котів у Європі, і жоден не був зареєстрований у Сполучених Штатах.16,17 Клінічні дані щодо цих НПЗП узагальнено в Таблиці 1. Висока поширеність хронічної хвороби нирок (ХХН) серед літніх котів є однією з найпоширеніших проблем при хронічному застосуванні НПЗП при котячому ОА. Тому клініцисти повинні зважувати потенційні ризики та переваги у котів із цими супутніми захворюваннями.

Клінічні аспекти догляду

Для котів із супутнім остеоартритом (OA) та стабільною хронічною хворобою нирок (CKD).

• Використовуйте найнижчу ефективну дозу НПЗП як частину мультимодального аналгетичного підходу; можна розглянути пульс-терапію.15,18,19
• Підтримання належної гідратації є першочерговим.20
• Слід проводити регулярний моніторинг (рекомендовано кожні 6 місяців), а ризики хронічного застосування НПЗП слід обговорювати з власниками.15

Додаткові анальгетики

Мультимодальна аналгезія стає дедалі поширенішою для котів із хронічними больовими станами, зокрема остеоартритом (ОА). До поширених пероральних аналгетиків другої лінії належать габапентин, трамадол та амантадин. Останнім часом у Сполучених Штатах для застосування у котів з ОА схвалено фруневтмаб (Frunevetmab) — ін'єкційне фелінізоване моноклональне антитіло, що зв'язується з фактором росту нервів (NGF).21 Таблиця 1 узагальнює сучасні дослідження та рекомендації щодо цих аналгетиків при котячому ОА. Інші пероральні аналгетики, такі як бупренорфін, амітриптилін та грапіпрант, не мають клінічних доказів ефективності при хронічному болю у котів, тому їх не буде розглянуто.

Регенеративна медицина

Існує лише 2 дослідження, які оцінюють властивості продуктів збагаченої тромбоцитами плазми (platelet-rich plasma, PRP) з використанням крові котів. Одне дослідження продемонструвало зниження концентрацій еритроцитів і лейкоцитів (red and white blood cells, RBC та WBC) для двох комерційних систем, але жодна з систем не показала адекватних концентрацій тромбоцитів.30 Інше дослідження, з використанням іншої комерційної системи, повідомило про значно підвищені концентрації тромбоцитів та знижені концентрації RBC і WBC.31 Наразі не існує проспективних клінічних випробувань, які досліджують ефективність PRP при остеоартриті (OA) у котів, але це може бути перспективним терапевтичним варіантом на основі літератури щодо людей, коней і собак. Аналогічно, жодні проспективні дослідження не оцінювали використання стовбурових клітин при OA у котів, хоча дослідження показали перспективність застосування стовбурових клітин при інших хронічних запальних захворюваннях котів, таких як запальна хвороба кишечника та гінгівостоматит.32 Необхідні додаткові дослідження на котах для оцінки клінічної ефективності та безпеки регенеративних медичних методик при OA у котів.

Дієтичні міркування

Кілька досліджень виявили значні позитивні асоціації між надмірною вагою котів та наявністю опорно-рухових захворювань, включаючи остеоартрит (OA).33 Ці результати узгоджуються з даними, отриманими на людях і собаках, для яких надмірна вага є добре відомим фактором ризику розвитку OA, і навіть помірне зниження ваги, на 6,1% маси тіла або більше, було продемонстровано як таке, що значно знижує клінічні ознаки, пов'язані з OA.33,34 Внесок жирової тканини у запальний стан через підвищення рівня прозапальних адипокінів було встановлено у людей, а дослідження на котах також показують кореляцію між ожирінням та концентрацією адипокінів.33,35 Хоча для з'ясування взаємозв'язку між надмірною вагою та котячим OA необхідні подальші дослідження, з огляду на наявні докази, зниження ваги має бути основною метою для котів із надмірною вагою та супутнім OA.36 Хоча детальне обговорення зниження ваги у котів виходить за межі цієї статті, Таблиця 2 узагальнює дієтичні стратегії, які слід розглянути для котів з OA, включаючи зниження ваги, якщо це показано. Окрім обмеження калорійності, вибір дієти, що підтримує збереження безжирової маси тіла (LBM), та стратегія годування для підвищення фізичної активності є корисними стратегіями зниження ваги.35,37 Терапевтичні дієти, доповнені нутрицевтиками або рослинними препаратами, будуть розглянуті в наступному розділі.

Хоча молоді та середнього віку домашні коти мають схильність до набору ваги, коти середнього віку та літні коти часто втрачають вагу та безжирову масу тіла (LBM) паралельно з хронічними захворюваннями (кахексія) або з віком (саркопенія).37–39 Ця підгрупа котів з остеоартритом (OA) потребуватиме дієтичного втручання, спрямованого насамперед на оптимізацію підтримання або збільшення безжирової маси тіла (LBM), щоб зменшити м’язову слабкість і покращити рухливість.38 Включення стратегій годування для підвищення фізичної активності є корисним для котів як зі зниженою безжировою масою тіла (LBM), так і з остеоартритом (OA), для сприяння регулярним контрольованим фізичним вправам і зміцненню м’язів.38

Трави та біологічно активні добавки

У науковій літературі бракує даних щодо застосування фітопрепаратів і добавок для лікування остеоартриту (ОА) у котів, при цьому більш ґрунтовні дослідження доступні для собак і людей.36,45 Таблиця 3 узагальнює наявну літературу щодо котів, включаючи дослідження добавок, фітопрепаратів і лікувальних раціонів із добавками. Зростає кількість доказів на користь застосування омега-3 жирних кислот (q-3 FA), таких як риб'ячий жир і мідії зеленогубої (GLM), що містять ейкозапентаєнову кислоту (EPA) та докозагексаєнову кислоту (DHA), зокрема високоякісних досліджень з оцінкою об'єктивних результатів.

^a Номер посилання.

^b n — кількість котів у дослідженні.

^c РКД, рандомізоване контрольоване дослідження.

^<sup>d BLE, екстракт листя чорної смородини; CS, хондроїтин сульфат; Curc, куркумін; G, глюкозамін; Vit, вітамін.

^e E + D, EPA + DHA; мкал, мегакалорії.

f AC, підрахунок активності; CMI, клінічний метрологічний інструмент (заповнюється власником); SOS, суб'єктивна ортопедична оцінка (заповнюється ветеринаром).

⁹ CSOM — показники результатів, специфічні для пацієнта; HCPI — гельсінський індекс хронічного болю; NSD — відсутність статистично значущої різниці у всіх або зазначених показниках результату між групами; QOL — якість життя; Sign — статистично значуще покращення зазначених показників результату в групі втручання порівняно з контролем; VAS — візуальна аналогова шкала.

заходів.45–47 Потрібно більше доказів для підтримки використання інших трав'яних препаратів та добавок при остеоартриті (OA) у котів.45,48,49

При рекомендації трав'яних препаратів і добавок важливо враховувати не лише докази ефективності для клінічного застосування, але й докази біодоступності та безпеки, включаючи незалежне лабораторне тестування продуктів на концентрацію активних інгредієнтів та потенційні забруднювачі.50–52 Цю інформацію можна знайти в первинній літературі, на веб-сайтах виробників продуктів (наприклад, у сертифікаті аналізу) та у звітах про продукти від незалежних лабораторій.51 Ветеринари та споживачі також можуть звертати увагу на знаки якості на продуктах, такі як знак Національної ради з добавок для тварин або знак ConsumerLab.

Хоча наразі немає досліджень, які оцінюють застосування канабідіолу (CBD) для лікування остеоартриту (OA) у котів, існує кілька досліджень, що описують фармакокінетику та безпеку CBD у котів, а також дані про ефективність CBD при остеоартриті у собак.45,53,54 Дослідження безпеки CBD у котів повідомляють про загальну переносимість цієї рослини з потенційним ризиком легких побічних ефектів, таких як гіперсалівація, облизування, блювання та тремтіння голови.53–55 Дослідження, що оцінюють ефективність CBD як частини мультимодального аналгетичного лікування остеоартриту у котів, є доцільними.45,53

Клінічні аспекти догляду

• Існує дедалі більше доказів на підтримку застосування риб'ячого жиру при остеоартриті (OA) у котів у дозі 1,9 г комбінованих EPA ¹ DHA/Мкал (або 350–500 мг комбінованих EPA ¹ DHA на день для більшості котів). Автори рекомендують поступове введення риб'ячого жиру, починаючи з однієї чверті до половини цільової дози.
• Потрібно більше доказів для підтримки застосування інших рослинних засобів і добавок при остеоартриті (OA) у котів, таких як CBD та GLM.
• Ветеринари повинні враховувати докази ефективності, біодоступності та безпеки рослинних засобів і добавок, включаючи незалежне лабораторне тестування продуктів на концентрацію активних інгредієнтів і потенційні забруднювачі.

Акупунктура

АП існує протягом тисяч років як частина традиційної китайської медицини та стає дедалі популярнішим як доповнення до західної медицини, особливо для мультимодальної аналгезії. Традиційно АП використовували для відновлення балансу або здоров'я організму шляхом локальної стимуляції тканин та загальних системних ефектів.56,57 Нейромедіатори (наприклад, серотонін, дофамін) та ендогенні опіоїди вивільняються у відповідь на стимуляцію, що сприяє аналгетичним, седативним та нейростимулювальним ефектам.57 Крім того, у кількох дослідженнях оцінювали фізіологічні ефекти АП при ОА, що продемонстрували зниження експресії медіаторів запалення та зменшення дегенерації матриксу хряща.58,59

Нещодавній огляд повідомив про 12 досліджень, у яких оцінювали фізіологічні параметри та/або аналгетичні ефекти акупунктури (АП) у котів, а також 1 дослідження та 5 звітів/серій випадків, що оцінювали АП при захворюваннях опорно-рухового апарату у котів.60 Цей огляд дійшов висновку, що для подальшої оцінки ефективності АП у дрібних тварин необхідні додаткові високоякісні дослідження.60 На думку авторів, багато котів добре переносять АП як додатковий аналгетичний засіб (Рис. 4). У Таблиці 4 узагальнено поширені методики АП, що застосовуються для пацієнтів-котів. Автори часто починають із сухої голкової АП з використанням акупунктурних точок уздовж спини (меридіан сечового міхура), а потім переходять до електроакупунктури. Якщо традиційне голковколювання переноситься погано, для стимуляції точок можна застосовувати акупресуру, лазерну АП або аква-АП.

Фізична реабілітація

Ветеринарна реабілітація зосереджується на зменшенні болю, покращенні рухливості та поверненні тварин до належної функції. Це зростаюча галузь, у якій використовується багато методик.

Рис. 4. Кішка, якій проводять електроакупунктуру — методику акупунктурної точки (AP), що використовує електричну стимуляцію голок, розміщених в акупунктурних точках.

адаптовані для ветеринарного застосування у людей. Наразі існує обмежена кількість клінічних досліджень у реабілітації котів, причому більшість рекомендацій перенесено з літератури про собак і людей.

Мануальні терапії

Мануальні методи терапії мають бути розслаблюючими та безстресовими для досягнення найбільш корисних ефектів.15,61 Деякі базові техніки включають масаж, пасивні рухи, розтягування, мобілізацію, маніпуляції, термотерапію (тепло) та кріотерапію (лід).61 Ці техніки можна навчити власників тварин, і вони можуть допомогти полегшити м'язовий біль, покращити взаємодію/зв'язок між власником і твариною, а також покращити якість життя (QOL).15,62

Тепло, масаж, розтягування та пасивна амплітуда рухів (passive ROM), як правило, добре переносяться котами, за досвідом авторів. Ми рекомендуємо проводити ці терапії в тихому місці, де вони почуваються найкомфортніше (наприклад, подалі від інших пацієнтів, на ліжку або ковдрі). Ці методи можуть допомогти підтримувати здоров'я суглобів і покращити чутливість м'язів.56 Кріотерапія часто переноситься гірше, але її можна застосовувати при гострих травмах або після фізичних навантажень. Маніпуляційні (хіропрактичні) терапії мають мінімальну доказову базу у дрібних тварин, і потенційні побічні ефекти викликають занепокоєння.63 Рекомендується розглядати методи з низькою швидкістю/низьким впливом у геріатричних пацієнтів дрібних тварин, якщо застосовуються маніпуляційні терапії.63

Модальності

Лазерна терапія. Наскільки відомо авторам, досліджень лазерної терапії при остеоартриті (OA) у котів не існує. Однак дослідження на людях і собаках демонструють потенційну користь, особливо при застосуванні з вищою щільністю потужності (Таблиця 5).64–66 Лазерна терапія загалом добре переноситься котами, оскільки це відносно безконтактна терапія, що проводиться протягом короткого проміжку часу (Рис. 5). Необхідні дослідження для визначення ефективності, безпеки та оптимізації протоколів лазерної терапії для котів з остеоартритом.

Терапевтичний ультразвук. Терапевтичний ультразвук також добре переноситься пацієнтами з родини котячих і може застосовуватися для різних станів (див. Таблицю 5). Важливо враховувати, що у котів менш щільні м'які тканини та менші зони обробки, ніж у собак; тому слід використовувати нижчі інтенсивності.67 Переконайтеся, що весь ультразвуковий гель видалено, щоб після терапії не було проковтнуто великої його кількості.

Електрична стимуляція. Черезшкірна електрична нервова стимуляція (transcutaneous electrical nerve stimulation, TENS), подібно до акупунктури (AP), забезпечує симптоматичне знеболення шляхом збудження сенсорних нервів, які активують механізм «воріт болю» та вивільнення ендогенних опіоїдів (див. Таблицю 5).61 Електроди можна розміщувати над ураженими суглобами, сегментами спинного мозку, що іннервують уражені суглоби, та/або над міофасціальними тригерними точками чи точками акупунктури. Нейром'язова електрична стимуляція (neuromuscular electrical stimulation, NMES) застосовується для стимуляції рухових нервів і є корисною у котів, які не можуть контролювати довільні рухи або не переносять активних вправ.68 Електричні електроди оптимально розміщують для викликання м'язових скорочень, що сприяє зміцненню м'язів (див. Таблицю 5). Ці методи можуть добре переноситися котами, але потребують застосування гелю та/або вистригання шерсті, що може бути небажаним. Крім того, вони можуть викликати дискомфорт або відчуття стороннього впливу, тому найкраще починати повільно та використовувати налаштування низької інтенсивності. Перевагою цих методів є те, що їх можна навчити власників і виконувати вдома, що є економічно ефективним і малотравматичним для пацієнта.

Терапія імпульсним електромагнітним полем. Терапія імпульсним електромагнітним полем (PEMF) може застосовуватися при гострих та хронічних травмах для покращення клітинної репарації шляхом збільшення локальної перфузії капілярного кровотоку.68 Ветеринарні дослідження продемонстрували переваги лікування PEMF при остеоартриті (OA) у собак, зі зменшенням клінічних ознак після серії процедур.

Рис. 5. Кіт, який отримує лазерну терапію для знеболення при остеоартриті колінного суглоба (stifle OA).

тривалістю 9–20 процедур по 18–60 хвилин кожна.69 Цей метод зазвичай застосовується за допомогою лежанки або невеликого портативного пристрою і може виконуватися вдома або під час реабілітаційних сеансів. Лікування не викликає відчуттів і добре переноситься кішками. Пристрої можна розміщувати в поточному місці сну кота або в інших місцях, які він часто відвідує.

Терапевтична вправа (therapeutic exercise)

Терапевтичні вправи, особливо зміцнення м'язів, є однією з найважливіших частин процесу реабілітації котів з ОА і мають бути індивідуалізовані відповідно до потреб кожної тварини.70 Вправи можуть застосовуватися для зменшення болю, покращення аеробної здатності, витривалості, спритності, координації, рівноваги, ходи, рухових патернів, постуральної стабілізації, обсягу рухів (ROM) та сили.61 Вправи можна поділити на 4 основні типи: зміцнювальні, на гнучкість, на рівновагу/пропріоцепцію та на витривалість.61 Реабілітація котів становить унікальний виклик; практики повинні розуміти поведінку котів і те, як мотивувати їх, не викликаючи стресу. Котів можна мотивувати, змушуючи їх слідувати за іграшкою-приманкою, лазерною указкою, їжею/ласощами або змушуючи їх йти до своїх переносок. Креативність дуже корисна при мотивації котів виконувати ці вправи як у клініці, так і вдома. Допоміжні пристрої або спеціальне обладнання можуть використовуватися для доповнення вправ за потреби. Таблиця 6 (Рис. 6) описує конкретні приклади терапевтичних вправ, які зазвичай використовуються при ОА у котів, залежно від загальної терапевтичної мети.

Гідротерапія

Терапія на підводній біговій доріжці та плавання можуть добре переноситися котами за умови повільного введення, коротких сеансів та позитивного підкріплення (Рис. 7).67 Природні властивості води (наприклад, щільність, плавучість, в'язкість, опір, гідростатичний тиск, поверхневий натяг) роблять водні вправи однією з найкорисніших форм реабілітаційної терапії, оскільки вони зменшують ударні ефекти активних вправ та покращують рухливість кінцівок, силу та об'єм рухів у суглобах (joint ROM).56,61 Гідротерапія також може застосовуватися для зменшення болю, зниження набряку та скутості, сприяння втраті ваги та покращення кровообігу.57 Якщо це доступно, початок на наземній біговій доріжці може бути корисним для адаптації котів до рухомої стрічки. Якщо це переноситься, переходьте до стояння у воді, а потім

Повільно збільшуйте швидкість бігової доріжки, щоб пацієнт перебував у стані повільної комфортної ходьби. Автори рекомендують проводити введення гідротерапії саме таким чином, поступово збільшуючи тривалість терапії та припиняючи її, якщо пацієнт виглядає стресовим.

Екологічні міркування

ОА може спричиняти порушення рухливості та активності через хронічний біль. Коти повинні мати легкий доступ до їжі, води, лотків, місць для укриття та зон відпочинку. Лотки

Рис. 6. Кіт, який виконує смугу перешкод, що складається з балансувальних дисків та жердин кавалетті.

Рис. 7. Кішка, що ходить на підводній біговій доріжці для зниження ваги та зміцнення тазових кінцівок.

з нижніми краями може бути легше заходити.15,62 Закриті лотки можуть допомогти власникам впоратися з аномальними звичками випорожнення, такими як сечовипускання котів стоячи через небажання приймати позу.15 Доступ до висот, таких як меблі та вікна, є важливим, і коти з порушеннями рухливості можуть мати більше труднощів із доступом до цих зон.15,62 Пересування меблів для забезпечення "ступінчастого" доступу, сходи для домашніх тварин або пандуси можуть бути використані для полегшення доступу до улюблених місць відпочинку.15,62

Складніше домашнє середовище також спонукатиме до більшої рухливості, що є корисним для підтримки здоров'я суглобів, м'язової маси, сприяння ідеальній кондиції тіла та забезпечення психічної стимуляції.15,22,62 Ходьба по нерівних поверхнях, наявність дряпалок, котячих комплексів, іграшок та схованої їжі спонукатимуть до природної поведінки, такої як пошук їжі, полювання та гра.15,62 Регулярні періоди гри з лазерними указками, іграшками та котячою м'ятою також підвищать рівень фізичної активності.15,62

РЕЗЮМЕ

Лікування остеоартриту (OA) у котів пов'язане з унікальними викликами, зокрема у своєчасній ідентифікації захворювання через малопомітні або нечіткі клінічні ознаки, а також у формуванні плану лікування. Лише небагато аналгетичних препаратів схвалено для довготривалого застосування у котів для контролю остеоартриту; слід бути обережним при виборі аналгетиків з огляду на наявність супутніх захворювань та можливі побічні ефекти. Дієтичні аспекти включають зниження ваги для котів із надмірною масою тіла, адекватне споживання білка для підтримання безжирової маси тіла (LBM) та стратегії годування для підтримання легкої активності. Зростає кількість нутрицевтиків, що продаються для лікування остеоартриту у котів, однак доказів їх біодоступності, ефективності чи безпечності обмежено; найбільше доказів наразі існує щодо корисного ефекту омега-3 жирних кислот (q-3 FAs) морського походження. Фізична реабілітація включає мануальну терапію, терапевтичні методики та вправи для додаткового знеболення, максимізації обсягу рухів у суглобах (ROM) та зміцнення м'язів для підтримання рухливості; реабілітація котів може спочатку обмежуватися толерантністю пацієнта, але часто може бути виконана за умови терпіння та творчого підходу до планування. Рекомендовано модифікації навколишнього середовища для зменшення функціональних порушень, спричинених остеоартритом, шляхом забезпечення легшого доступу до необхідних ресурсів (їжа, вода, лоток) та місць відпочинку. Необхідні додаткові дослідження щодо ролі ацетамінофену (AP) та регенеративної медицини у лікуванні остеоартриту котів. З огляду на численні доступні варіанти лікування, мультимодальний підхід дозволяє лікарю та власнику кота знайти оптимальний план терапії для максимізації якості життя (QOL).

РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ

Автори не мають жодних конфліктів інтересів для розкриття.

ЗАЯВА ПРО КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

Автори не мають конфлікту інтересів, який слід розкривати.

ПОСИЛАННЯ

• 1. Kimura T, Kimura S, Okada J, et al. Ретроспективне рентгенографічне дослідження дегенеративних захворювань суглобів у котів: поширеність на основі ортогональних рентгенограм. FrontVet Sci 2020;7:138.
• 2. Clarke SP, Mellor D, Clements DN, et al. Поширеність рентгенографічних ознак дегенеративних захворювань суглобів у госпітальній популяції котів. Vet Rec 2005;157(25):793–9.
• 3. Godfrey DR. Остеоартрит у котів: ретроспективне рентгенологічне дослідження. J Small Anim Pract 2005;46(9):425–9.
• 4. Hardie EM, Roe SC, Martin FR. Рентгенографічні докази дегенеративних захворювань суглобів у геріатричних котів: 100 випадків (1994-1997). J Am Vet Med Assoc 2002;220(5): 628–32.
• 5. Lascelles BDX, Henry JB III, Brown J, et al. Поперечне дослідження поширеності рентгенографічних дегенеративних захворювань суглобів у домашніх котів. Vet Surg 2010;39(5):535–44.
• 6. Clarke SP, Bennett D. Котячий остеоартрит: проспективне дослідження 28 випадків. J Small Anim Pract 2006;47(8):439–45.
• 7. Kranenburg HC, Meij BP, van Hofwegen EML, et al. Поширеність спондильозу деформуючого у хребті котів та кореляція з поведінковими змінами, які помічають власники. Vet Comp Orthop Traumatol 2012;25(3):217–23.
• 8. Lascelles BDX, Dong YH, Marcellin-Little DJ, et al. Взаємозв'язок ортопедичного обстеження, гоніометричних вимірювань та рентгенографічних ознак дегенеративних захворювань суглобів у котів. BMC Vet Res 2012;8:10.
• 9. Tsai CY, Chang YP. Оцінка рефлексу шкірного м'яза тулуба у здорових котів: порівняння результатів, отриманих клініцистами та власниками котів. J Fel Med Surg 2022;24(8):e163–7.
• 10. Freire M, Robertson I, Bondell HD, et al. Рентгенографічна оцінка котячих апендикулярних дегенеративних захворювань суглобів проти макроскопічного вигляду суглобового хряща. Vet Radiol Ultrasound 2011;52(3):239–47.
• 11. Benito J, Depuy V, Hardie E, et al. Надійність та дискримінаційне тестування інструменту метрології на основі власника, котячий індекс м'язово-скелетного болю (FMPI) для оцінки болю, асоційованого з дегенеративними захворюваннями суглобів у котів. Vet J 2013; 196(3):368–73.
• 12. Benito J, Hansen B, Depuy V, et al. Котячий індекс м'язово-скелетного болю: чутливістьта тестування критеріальної валідності. J Vet Intern Med 2013;27(3):474–82.

• 13. Lascelles BDX, Bernie HD, Roe S, et al. Оцінка специфічних для пацієнта результатів та моніторингу активності для вимірювання знеболення у котів з остеоартритом. J Vet Intern Med 2007;21(3):410–6.
• 14. Addison ES, Clements DN. Відтворюваність кількісного сенсорного тестування у здорових котів у клінічних умовах з порівнянням з котами з остеоартритом. J Feline Med Surg 2017;19(12):1274–82.
• 15. Perry K. Дисплазія кульшового суглоба у котів: проблема розпізнавання та лікування. J Feline Med Surg 2016;18(3):203–18.
• 16. King JN, Seewald W, Forster S, et al. Клінічна безпека робенакоксибу у котів з хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату. J Vet Intern Med 2021;35(5):2384–94.
• 17. Lees P, Toutain PL, Elliott J, et al. Фармакологія, безпека, ефективність та клінічне застосування інгібітора ЦОГ-2 робенакоксибу. J Vet Pharmacol Ther 2022;45(4):325–51.
• 18. Gowan RA, Lingard AE, Johnston L, et al. Ретроспективне дослідження "випадок-контроль" впливу тривалого застосування мелоксикаму на функцію нирок у літніх котів з дегенеративним захворюванням суглобів. J Feline Med Surg 2011;13(10):752–61.
• 19. King JN, King S, Budsberg SC, et al. Клінічна безпека робенакоксибу при остеоартриті у котів:результати рандомізованого, засліпленого, плацебо-контрольованого клінічного дослідження. J Feline Med Surg 2016;18(8):632–42.
• 20. KuKanich K, George C, Roush JK, et al. Вплив низьких доз мелоксикаму у котів з хронічною хворобою нирок. J Feline Med Surg 2021;23(2):138–48.
• 21. Gruen ME, Myers JAE, Lascelles BDX. Ефективність та безпека антитіла до фактора росту нервів (frunevetmab) для лікування хронічного болю, асоційованого з дегенеративним захворюванням суглобіву котів: багатоцентрове пілотне польове дослідження. Front Vet Sci 2021; 8:610028.
• 22. Bennett D, Affrin S, Johnston P. Остеоартрит у котів: 2. як його слід лікувати та вести? J Feline Med Surg 2012;14(1):76–84.
• 23. Adrian D, King JN, Parrish RS, et al. Робенакоксиб демонструє ефективність для лікуванняхронічного болю, асоційованого з дегенеративним захворюванням суглобів у котів: рандомізоване та засліплене пілотне клінічне дослідження. Sci Rep 2021;11(1):7721.
• 24. Guedes AGP, Meadows JM, Pypendop BH, et al. Оцінка впливу габапентину на рівень активності та сприйняття власниками порушення рухливості та якості життя у літніх котів з остеоартритом. J Am Vet Med Assoc 2018;253(5):579–85.
• 25. Adrian D, Papich MG, Baynes R, et al. Фармакокінетика габапентину у котів. J Vet Intern Med 2018;32(6):1996–2002.
• 26. Klinck MP, Monteiro BP, Lussier B, et al. Удосконалення Монреальського інструменту для тестування артриту у котів для використання ветеринарами: виявлення спонтанного остеоартриту у лабораторних котів. J Feline Med Surg 2018;20(8):728–40.
• 27. Guedes AGP, Meadows JM, Pypendop BH, et al. Оцінка трамадолу для лікуванняостеоартриту у літніх котів. J Am Vet Med Assoc 2018;252(5):565–71.
• 28. Monteiro BP, Klinck MP, Moreau M, et al. Аналгетична ефективність трамадолу у котів із спонтанним остеоартритом. PLoS One 2017;12(4):e0175565.
• 29. Shipley H, Flynn K, Tucker L, et al. Оцінка власниками якості життя та рухливості у котів з остеоартритом, які отримували амантадин або плацебо. J Feline Med Surg 2021;23(6):568–74.
• 30. Ferrari JT, Schwartz P. Проспективна оцінка збагаченої тромбоцитами плазми, отриманої від котів, з використанням систем на основі центрифугування. Front Vet Sci 2020 Jun;7:322.
• 31. Chun N, Canapp S, Carr BJ, et al. Валідація та характеристика збагаченої тромбоцитами плазми у котів: проспективний аналіз. Front Vet Sci 2020;7:512.
• 32. Webb TL. Стовбурові клітини та коти: що ми знаємо на сьогодні? Vet Clin North Am Small Anim Pract 2020;50(5):955–71.

• 33. Teng KT, McGreevy PD, Toribio JL, та ін. Сильні асоціації дев'ятибальної оцінки кондиції тіла з виживаністю та тривалістю життя у котів. J Feline Med Surg 2018; 20(12):1110–8.
• 34. Marshall WG, Hazewinkel HA, Mullen D, та ін. Вплив втрати ваги на кульгавість у огрядних собак з остеоартритом. Vet Res Commun 2010;34(3):241–53.
• 35. Frye CW, Shmalberg JW, Wakshlag JJ. Ожиріння, фізичні вправи та ортопедичні захворювання. Vet Clin North Am Small Anim Pract 2016;46(5):831–41.
• 36. Johnson KA, Lee AH, Swanson KS. Харчування та нутрицевтики у змінному менеджменті остеоартриту у собак і котів. J Am Vet Med Assoc 2020; 256(12):1335–41.
• 37. German AJ. Профілактика ожиріння та підтримання ваги після втрати. Vet Clin North Am Small Anim Pract 2016;46(5):913–29.
• 38. Freeman LM. Кахексія та саркопенія: нові синдроми, що мають значення у собак і котів. J Vet Intern Med 2012;26(1):3–17.
• 39. Saker KE. Харчові аспекти раку, кахексії, крихкості та саркопенії у собак і котів. Vet Clin North Am Small Anim Pract 2021;51(3):729–44.
• 40. Pallotto MR, de Godoy MRC, Holscher HD, та ін. Вплив втрати ваги за допомогою дієти з помірним вмістом білка та високим вмістом клітковини на склад тіла, добровільну фізичну активність та фекальну мікробіоту огрядних котів. Am J Vet Res 2018;79(2):181–90.
• 41. Hall JA, Jackson MI, Farace G, та ін. Вплив дієтичних інгредієнтів на відсоток м'язової маси, концентрацію уремічних токсинів та функцію нирок у котів старшого віку. Metabolites 2019;9(10):238.
• 42. de Godoy MR, Shoveller AK. Дорослі коти з надмірною вагою мають значно нижчу добровільну фізичну активність, ніж дорослі коти з нормальною вагою. J Feline Med Surg 2017;19(12): 1267–73.
• 43. de Godoy MR, Ochi K, de Oliveira Mateus LF, та ін. Частота годування, але не вміст води в раціоні, впливає на добровільну фізичну активність у молодих худих дорослих кішок. J Anim Sci 2015;93(5):2597–601.
• 44. Deng P, Grant RW, Swanson KS. Рівень фізичної активності дорослих котів за різної частоти годування. Br J Nutr 2011;106(S1):S166–9.
• 45. Barbeau-Gre´goire M, Otis C, Cournoyer A, та ін. Систематичний огляд 2022 року та мета-аналіз збагачених терапевтичних дієт і нутрицевтиків при остеоартриті у собак і котів. Int J Mol Sci 2022;23(18):10384.
• 46. Lascelles BDX, DePuy V, Thomson A, та ін. Оцінка терапевтичної дієти для дегенеративного захворювання суглобів у котів. J Vet Intern Med 2010;24(3):487–95.
• 47. Corbee RJ, Barnier MMC, van de Lest CHA, та ін. Вплив дієтичної добавки з довголанцюговими омега-3 жирними кислотами на сприйняття власниками поведінки та локомоції у котів із природним остеоартритом. J Anim Physiol Anim Nutr 2013;97(5):846–53.
• 48. Corbee RJ. Ефективність харчової добавки, що містить зеленогубу мідію, куркумін та екстракт листя чорної смородини, у собак і котів з остеоартритом. Vet Med Sci 2022;8(3):1025–35.
• 49. Sul RM, Chase D, Parkin T, та ін. Порівняння мелоксикаму та добавки з глюкозаміну та хондроїтину в лікуванні остеоартриту у котів. Подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване проспективне дослідження. Vet Comp Orthop Traumatol 2014;27(1):20–6.
• 50. Lenox CE, Bauer JE. Потенційні побічні ефекти омега-3 жирних кислот у собак і котів. J Vet Intern Med 2013;27(2):217–26.
• 51. Wakshlag JJ, Cital S, Eaton SJ, та ін. Аналіз канабіноїдів, терпенів і важких металів у 29 безрецептурних комерційних ветеринарних добавках з конопель. Vet Med 2020;11:45–55.

• 52. Miscioscia E, Shmalberg J, Scott KC. Вимірювання 3-ацетил-11-кето-β-босвелієвої кислоти та 11-кето-β-босвелієвої кислоти в добавках Boswellia serrata, що застосовуються собакам. BMC Vet Res 2019;15(1):270.
• 53. Yu CHJ, Rupasinghe HPV. Природні продукти на основі канабідіолу для тварин-компаньйонів: останні досягнення в лікуванні тривожності, болю та запалення. Res Vet Sci 2021;140:38–46.
• 54. Wang T, Zakharov A, Gomez B, та ін. Оцінка фармакокінетики канабіноїдів у сироватці крові через 24 години та 1 тиждень стабільного стану у котів із застосуванням багатої на CBD/CBDA пасти з конопель. Front Vet Sci 2022;9:895368.
• 55. Deabold KA, Schwark WS, Wolf L, та ін. Фармакокінетика разової дози та попередня оцінка безпеки застосування багатого на CBD конопляного нутрицевтика у здорових собак і котів. Animals 2019;9(10):832.
• 56. Millis DL, Levine D. Реабілітація та фізична терапія собак. 2-ге видання. Філадельфія, Пенсільванія: Elsevier Saunders; 2014.
• 57. Romano L, Halkett EVC. Реабілітація пацієнтів-котів: акупунктура та гідротерапія як частина мультидисциплінарного підходу. Vet Nurse 2018;9(1):26–31.
• 58. Zhang Y, Bao F, Wang Y, та ін. Вплив акупунктури на лікування остеоартриту колінного суглоба та відновлення хряща. Am J Transl Res 2016;8(9):3995–4002.
• 59. Wang DH, Bao F, Wu Z, та ін. Вплив акупунктури на експресію IL-1β та TNF-α у хрящі щурів з артритом колінного суглоба. Zhongguo Gu Shang 2011;24(9):775–8.
• 60. Rose WJ, Sargeant JM, Hanna WJB, та ін. Оглядове дослідження доказів ефективності акупунктури у тварин-компаньйонів. Anim Health Res Rev 2017;18(2):177–85.
• 61. Sharp B. Фізіотерапія та реабілітація котів: 1. принципи та потенціал. J Feline Med Surg 2012;14(9):622–32.
• 62. Lascelles BDX, Robertson SA. Біль, асоційований із ДЗС у котів: що ми можемо зробити для забезпечення комфорту пацієнта? J Feline Med Surg 2010;12(3):200–12.
• 63. Kidd JR. Альтернативна медицина для геріатричних ветеринарних пацієнтів. Vet Clin North Am Small Anim Pract 2012;42(4):809–22, viii.
• 64. Looney AL, Huntingford JL, Blaeser LL, та ін. Рандомізоване плацебо-контрольоване сліпе дослідження впливу фотобіомодуляційної терапії (PBMT) на остеоартрит ліктьового суглоба у собак. Can Vet J 2018;59(9):959–66.
• 65. Barale L, Monticelli P, Raviola M, та ін. Попередній клінічний досвід застосування низькоінтенсивної лазерної терапії для лікування болю, асоційованого з остеоартритом у собак: ретроспективне дослідження на 17 собаках. Open Vet J 2020;10(1):116–9.
• 66. Song HJ, Seo HJ, Kim D. Ефективність високоінтенсивної лазерної терапії у лікуванні пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба: систематичний огляд та мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень. J Back Musculoskelet Rehabil 2020;33(6):875–84.
• 67. Drum MG, Bockstahler B, Levine D, та ін. Реабілітація котів. Vet Clin North Am Small Anim Pract 2015;45(1):185–201.
• 68. Halkett EVC, Romano L. Реабілітація пацієнтів-котів: фізіотерапевтичне лікування як частина мультидисциплінарного підходу. Vet Nurse 2017;8(10):548–52.
• 69. Gaynor JS, Hagberg S, Gurfein BT. Ветеринарне застосування терапії імпульсним електромагнітним полем. Res Vet Sci 2018;119:1–8.
• 70. Herzog W, Longino D, Clark A. Роль м'язів в адаптації та дегенерації суглобів. Langenbeck's Arch Surg 2003;388(5):305–15.