Діагностична точність варіації пульсового тиску, варіації ударного об'єму та індексу варіабельності плетизмографії для прогнозування реакції на інфузійну терапію в анестезованих собак на штучній вентиляції легень: систематичний огляд і мета-аналіз
Pablo A Donatia1 , Lisa Tarragonaa,1 , Ignacio Sandez Corderob , Juan VA Francoc , Camila Escobar Liquitayd , Diego A Portelae , Joaquı´ n Araosf , Francesco Staffierig & Pablo E Oteroa aКафедра анестезіології та лікування болю, Факультет ветеринарних наук, Університет Буенос-Айреса, Буенос-Айрес, Аргентина
Адреса для листування: Pablo A Donati, Department of Anesthesiology and Pain Management, Facultad de Ciencias Veterinarias, Universidad de Buenos Aires, Avenida Chorroarín 280 (C1427CWO), Ciudad Autónoma de Buenos Aires, Argentina. E-mail: pdonati@fvet.uba.ar 1 Співперші автори.
Анотація
Мета Оцінити діагностичну точність варіації пульсового тиску (pulse pressure variation, PPV), плетизмографічного індексу варіабельності (plethysmographic variability index, PVI) та варіації ударного об'єму (stroke volume variation, SVV) для прогнозування відповіді на інфузійне навантаження у собак.
Дизайн дослідження Систематичний огляд і мета-аналіз досліджень діагностичної точності.
Тварини Анестезовані собаки, які проходять хірургічне втручання, перебувають у відділенні інтенсивної терапії або в умовах експерименту.
Методи Протокол дослідження було зареєстровано в Open Science Framework ). Було проведено пошук у базах даних (Medline, Embase, LILACS, Web of Science та Scopus) від початку їхнього створення до 14 квітня 2025 року. Якість досліджень оцінювали за стандартизованими критеріями. Об'єднані показники чутливості та специфічності розраховували за допомогою біваріантної моделі випадкових ефектів. Було побудовано криві відношення правдоподібності (likelihood ratios, LR), діагностичних відношень шансів (diagnostic odds ratios, DOR) та сумарні криві операційних характеристик приймача (summary receiver operating characteristic, sROC). Було розраховано довірчі інтервали (confidence intervals, CIs).
Результати Ризик систематичної похибки був високим у всіх дослідженнях PPV, PVI та SVV. У чотирьох клінічних дослідженнях PPV чутливість становила 0,88 (95% ДІ: 0,65—0,97), специфічність — 0,97 (95% ДІ: 0,83—0,99), LR+ — 30,99 (95% ДІ: 5,25—182,85), LR− — 0,11 (95% ДІ: 0,02—0,40), а DOR — 263 (95% ДІ: 26—1890). У п'яти експериментальних дослідженнях PPV чутливість становила 0,78 (95% ДІ: 0,64—0,87), специфічність — 0,83 (95% ДІ: 0,70—0,91), LR+ — 4,63 (95% ДІ: 2,41—8,88), LR− — 0,27 (95% ДІ: 0,16—0,46), а DOR — 17 (95% ДІ: 6—48). Для PVI (п'ять досліджень) чутливість становила 0,83 (95% ДІ: 0,75—0,89), специфічність — 0,85 (95% ДІ: 0,78—0,90), а DOR — 29 (95% ДІ: 13—64). Для SVV (10 досліджень) чутливість становила 0,77 (95% ДІ: 0,69—0,84), специфічність — 0,81 (95% ДІ: 0,68—0,89), а DOR — 14 (95% ДІ: 6—32). Крива sROC для клінічного PPV показала широкий прогностичний інтервал та ДІ.
Висновки та клінічна значущість PPV, PVI та SVV демонструють помірну до високої діагностичну точність для прогнозування відповіді на інфузійну терапію у собак, причому клінічний PPV показує найкращі результати. Однак отримані дані обмежені низькою точністю та високим ризиком систематичної похибки.
Ключові слова: у собак, чутливість до рідини, PVI, PVV, QUA-DAS, SVV.
bСлужба анестезіології, Ветеринарний департамент, Факультет біомедичних наук та охорони здоров'я, Universidad Europea de Madrid, Вільявісьйоса-де-Одон, Іспанія � c Інститут загальної практики, Медичний факультет Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі, Дюссельдорф, Німеччина
dНауково-дослідний відділ, Університетська лікарня Italiano de Buenos Aires, Буенос-Айрес, Аргентина
eКафедра порівняльної, діагностичної медицини та медицини популяцій, Коледж ветеринарної медицини, Університет Флориди, Гейнсвілл, Флорида, США
fКафедра клінічних наук, Коледж ветеринарної медицини, Корнелльський університет, Ітака, Нью-Йорк, США g Секція ветеринарних клінік і тваринництва, Кафедра невідкладної допомоги та трансплантації органів D.E.O.
Т., Університет «Альдо Моро» в Барі, Барі, Італія
Вступ
Внутрішньовенна інфузійна терапія є наріжним каменем гемодинамічної оптимізації як у хірургічній, так і в інтенсивній терапії (Joosten et al. 2015; Messina et al. 2018). Хоча гіповолемія асоціюється з розвитком поліорганної недостатності (Cecconi et al. 2014), надмірне введення рідини пов'язують із такими несприятливими наслідками, як гостре ушкодження нирок та гострий респіраторний дистрес-синдром (Rosenberg et al. 2009; Salahuddin et al. 2017). У собак перевантаження рідиною також асоціюється з підвищенням госпітальної летальності (Cavanagh et al. 2016). Ці дані підкреслюють важливість точних інструментів для оцінки чутливості до рідини з метою ефективного клінічного ведення.
Згідно із законом Франка — Старлінга, збільшення переднавантаження може призводити до зростання ударного об'єму (УО) лівого шлуночка шляхом посилення розтягнення міокардіальних волокон і скоротливості. Хоча внутрішньовенне введення рідини є стандартним методом збільшення переднавантаження, воно не завжди призводить до значущого підвищення наповнення шлуночків або УО, особливо у тварин, які не є чутливими до рідини. Після досягнення максимального розтягнення міокарда подальше збільшення переднавантаження вже не підвищує УО.
Чутливість до рідинної терапії зазвичай визначають як збільшення серцевого викиду (СВ) або ударного об'єму (УО) щонайменше на 10%—15% після болюсного введення рідини для підвищення переднавантаження (Monnet et al. 2016). Збільшення СВ у суб'єкта, чутливого до рідинної терапії, вказує на те, що серце функціонує на висхідній частині кривої Франка—Старлінга (Celeita-Rodríguez et al. 2019). Натомість відсутність збільшення СВ після введення рідини свідчить про те, що серце працює на плоскій ділянці кривої (Monnet et al. 2016), де додаткове введення рідини може призвести до перевантаження об'ємом, потенційно спричиняючи набряк тканин та порушення оксигенації. Отже, прогнозування чутливості до рідинної терапії є важливим для керування ефективною та безпечною рідинною терапією.
Центральний венозний тиск (ЦВТ) традиційно використовувався для прогнозування відповіді на інфузійну терапію в критично хворих пацієнтів (De Backer & Vincent 2018). Однак численні дослідження продемонстрували, що динамічні показники, такі як варіабельність ударного об'єму (ВУО), варіабельність пульсового тиску (ВПТ) та плетизмографічний індекс варіабельності (ПІВ), перевершують ЦВТ у прогнозуванні відповіді на інфузійну терапію (Marik et al. 2008; Monnet et al., 2016; De Backer & Vincent 2018; Celeita-Rodríguez et al. 2019). Ці динамічні показники оцінюють взаємодію між серцево-судинною та дихальною системами шляхом моніторингу гемодинамічних коливань під час вентиляції з позитивним тиском. Зокрема, під час фази вдиху підвищення внутрішньогрудного тиску зменшує венозне повернення до правого передсердя, що призводить до зниження переднавантаження шлуночків. Після короткої затримки внаслідок легеневого транзиту це призводить до зменшення переднавантаження лівого шлуночка і, отже, УО. Під час видиху внутрішньогрудний тиск знижується, венозне повернення покращується і наповнення правого шлуночка відновлюється. Ці циклічні зміни переднавантаження та УО спричиняють відповідні коливання артеріального пульсового тиску, УО та індексу перфузії. Коли ці коливання достатньо виражені, вони вказують на те, що серце працює на крутій ділянці кривої Франка—Старлінга, і, таким чином, тварина, ймовірно, відповідає на інфузійну терапію (Araos et al. 2020).
Варіабельність пульсового тиску оцінюють за допомогою інвазивних вимірювань системного артеріального тиску, отриманих через катетер, встановлений у периферичній артерії (Monnet et al. 2016). SVV вимірюють за допомогою вдосконалених технологій, таких як транспульмональна термодилюція, моніторинг серцевого викиду методом пульсового контуру, або його можна оцінити за допомогою ехокардіографії (Monnet et al. 2016). PVI оцінюють неінвазивно шляхом аналізу спричинених диханням змін індексу перфузії за допомогою монітора пульсоксиметра (Cannesson et al. 2008).
Оглядова стаття описала роль динамічних змінних у прогнозуванні чутливості до рідини у тварин (Araos та ін. 2020). Однак жоден систематичний огляд і мета-аналіз досі не оцінював точність цих змінних у анестезованих собак на механічній вентиляції. Основною метою цього систематичного огляду та мета-аналізу було оцінити точність PPV, PVI та SVV у прогнозуванні чутливості до рідини у собак. Другорядною метою було провести аналіз підгруп для дослідження відмінностей залежно від клінічних проти експериментальних умов та використаних дихальних об'ємів (VT).
Матеріали та методи
Цей рукопис було написано відповідно до настанов Cochrane Handbook for Systematic Reviews of Diagnostic Test Accuracy (DTA) (Deeks et al. 2023) та оформлено згідно з рекомендаціями PRISMA 2020 і відповідним розширенням для оглядів DTA (Page et al. 2021). Протокол було проспективно зареєстровано в Open Science Framework (реєстраційний DOI: .