Вплив припинення постійної внутрішньовенної інфузії лідокаїну з постійною швидкістю на відновлення після загальної анестезії ізофлураном у коней: рандомізоване клінічне дослідження
Megan F Shaa , Rachel A Reedb , Jane E Quandta , Michele Barlettab , Daniel M Sakaia , Stephanie C Dantinoa & Heather Knychc,d
Для листування: Megan Sha, кафедра медицини та хірургії дрібних тварин, Коледж ветеринарної медицини, Університет Джорджії, 2200 College Stations Road, Афіни, GA 30605, США. Електронна пошта: ms42541@uga.edu
Анотація
Мета Оцінити вплив припинення внутрішньовенних (ВВ) інфузій лідокаїну за 30 хвилин до завершення інгаляційної анестезії на відновлення після загальної анестезії у коней.
Дизайн дослідження Рандомізоване контрольоване клінічне дослідження.
Тварини Група з 40 клінічно здорових дорослих коней, яким проводили загальну анестезію для магнітно-резонансної томографії.
Методи Усім коням проводили стандартний анестезіологічний протокол. Лідокаїн вводили внутрішньовенно як навантажувальну дозу (2 мг кг—1), після чого — постійну внутрішньовенну інфузію зі швидкістю 3 мг кг—1 год—1. Коней випадково розподілили на дві групи: припинення інфузії за 30 хвилин до кінця анестезії (група DC, n = 20) або продовження до кінця анестезії (група C, n = 20). Тривісний акселерометр закріплювали навколо холки для отримання оцінок відновлення (RS) на основі акселерометрії. Нижчі оцінки корелюють із вищою якістю відновлення, а вищі оцінки корелюють із нижчою якістю відновлення. Зареєстровані змінні включали час до першого руху, час до грудного лежання, час до стояння та кількість спроб встати. RS (середнє ± стандартне відхилення) аналізували за допомогою t-критерію Стьюдента. Рівень значущості встановлено на p < 0.05.
Результати Середні показники RS становили 22 ± 7 та 25 ± 8 для груп C і DC відповідно (p = 0.175). Медіанний час до першого руху, груднинного лежання (sternal recumbency) та стояння становив 43 (21—69), 56 (29—90) і 61 (29—111) хвилин для групи C та 33 (21—69), 45 (26—97) і 50 (36—97) хвилин для групи DC відповідно. Медіанна кількість спроб встати становила 1 (1—5) для обох груп.
Висновки та клінічне значення Припинення інфузій лідокаїну за 30 хвилин до завершення інгаляційної анестезії не покращило якість відновлення порівняно з інфузіями, продовженими до кінця. Ці результати не підтверджують користі від раннього припинення лідокаїну в цьому контексті.
Ключові слова анестезія, коні, ізофлуран, лідокаїн, концентрація в плазмі, якість відновлення.
Вступ
Лідокаїн — це місцевий анестетик, який можна вводити у вигляді внутрішньовенної (IV) інфузії як частину протоколів часткової внутрішньовенної анестезії (Rezende et al. 2011). У коней його застосування зменшує потребу в інгаляційних анестетиках та забезпечує аналгетичний, протизапальний, антиаритмічний, антиендотоксемічний і прокінетичний ефекти (Nannarone et al. 2015). Дослідження, що вивчають вплив лідокаїну на потребу в інгаляційному анестетику, повідомляють, що інфузія 3 мг кг—1 год—1 знижує мінімальну альвеолярну концентрацію на 20—25%, а швидкість інфузії 6 мг кг—1 год—1 знижує мінімальну альвеолярну концентрацію на 30—35% (Doherty & Frazier 1998; Dzikiti et al. 2003; Ringer et al. 2007; Rezende et al. 2011).
В одному дослідженні коней утримували під анестезією з використанням інгаляційної анестезії та інфузій лідокаїну, при цьому інгаляційний агент припиняли за 30 хвилин до кінця
aКафедра медицини та хірургії дрібних тварин, Коледж ветеринарної медицини Університету Джорджії, Афіни, Джорджія, США
bКафедра медицини великих тварин, Коледж ветеринарної медицини Університету Джорджії, Афіни, Джорджія, США
cЛабораторія аналітичної хімії для коней імені К.Л. Мадді (секція фармакології), Школа ветеринарної медицини, Університет Каліфорнії-Девіс, Девіс, Каліфорнія, США
dКафедра молекулярних біонаук, Школа ветеринарної медицини, Університет Каліфорнії-Девіс, Девіс, Каліфорнія, США анестезія, і анестезію продовжували болюсами кетаміну та ксилазину (Valverde et al. 2005). Ця попередня робота мала на меті оцінити, чи припинення інфузій лідокаїну за 30 хвилин до кінця анестезії, порівняно з продовженням його до кінця, призведе до кращого відновлення, але чітких ефектів виявлено не було. Навпаки, є повідомлення про відсутність значущих відмінностей у якості відновлення, часі та показниках при порівнянні коней, яким вводили лідокаїн, з тими, кому його не вводили, та про відсутність спостережуваних ефектів на якість відновлення при збільшенні швидкості інфузії (Nobrega Neto et al. 2013; Cruz Benedetti et al. 2017). Через ці суперечливі повідомлення, за досвідом авторів, багато анестезіологів припиняють інфузії лідокаїну за 20—30 хвилин до кінця анестезії, дозволяючи концентраціям у плазмі знизитися перед відновленням. Однак на сьогодні жодне контрольоване клінічне дослідження не оцінювало спеціально ефект припинення інфузії лідокаїну в клінічно релевантному сценарії інгаляційної анестезії без переходу на ін'єкційні препарати та з використанням седативних засобів (агоністів альфа-2 адренергічних рецепторів та ацепромазину) з метою покращення якості відновлення.
Метою цього дослідження було: 1) визначити, чи впливає припинення внутрішньовенних інфузій лідокаїну за 30 хвилин до завершення інгаляційної анестезії у коней, яким проводять магнітно-резонансну томографію (МРТ), на якість відновлення порівняно з продовженням інфузії до кінця анестезії; та 2) охарактеризувати концентрації лідокаїну та його метаболітів у плазмі крові в кожній групі на початку та в кінці періоду відновлення. Було висунуто гіпотезу, що не існуватиме різниці в якості відновлення між кіньми, яким вводили інфузії лідокаїну до кінця анестезії, та кіньми, у яких інфузію лідокаїну припиняли за 30 хвилин до завершення анестезії.
Матеріали та методи
Дозвіл на проведення дослідження було отримано від Комітету клінічних досліджень Університету Джорджії (№ CR-585). Це рандомізоване контрольоване клінічне дослідження відповідало настановам Consolidated Standards of Reporting Trials (CONSORT) (Рис. 1), і було заповнено контрольний список CONSORT. Групу з 40 коней було залучено та набрано до дослідження авторами й хірургами з великих тварин Університету Джорджії в період з березня по жовтень 2024 року. Критеріями включення були: безособливі результати фізикального обстеження, нормальні показники загального аналізу крові та біохімічного аналізу сироватки перед анестезією, вік від 3 до 25 років, маса тіла від 400 до 700 кг, а також коні, заплановані на планове МРТ дистальної ділянки кінцівки, за наявності письмової інформованої згоди власника. Коней виключали, якщо вони виявляли виражену кульгавість, яка, ймовірно, могла б порушити відновлення (American Association of Equine Practitioners Lameness Scale 4—5/5) (Baxter & Stashak 2020).
Обсяг вибірки визначено за допомогою апріорного розрахунку обсягу вибірки (G*Power; Heinrich Heine University Düsseldorf,
Рисунок 1 Блок-схема CONSolidated Standards of Reporting Trials 2010 (CONSORT), що відображає перебіг участі коней у цьому дослідженні для порівняння впливу продовження або припинення інфузій лідокаїну перед завершенням загальної анестезії на якість відновлення.
Німеччина). Для виявлення різниці в показниках відновлення (recovery scores, RS) у 6 балів зі стандартним відхиленням 5, альфа 5% та потужністю 95% потрібно було 17 коней у кожній групі лікування. Щоб врахувати потенційну втрату даних, до кожної групи лікування було додатково включено трьох коней.
Коней рандомізовано розподілили на одну з двох груп за допомогою простої збалансованої рандомізації (www.randomizer.org): 1) група DC — інфузію лідокаїну припиняли за 30 хвилин до закінчення інгаляційної анестезії; та 2) група C — інфузію лідокаїну продовжували до закінчення анестезії.
Анестезію проводив анестезіолог, який не знав розподілу груп. Протокол анестезії базувався на рутинному плані анестезії для коней, яким проводять загальну анестезію в Університеті Джорджії. Перед анестезією вистригали шерсть над яремною веною (jugular vein) і асептично встановлювали катетер 14 G, 13 см (MILA International Inc., KY, USA), який фіксували швами. У всіх коней використовували стандартний протокол анестезії. Він складався з премедикації внутрішньовенним ксилазином (1,1 мг кг-1, AnaSed; Akorn Animal Health, IL, USA) і буторфанолом (0,02 мг кг-1, Torbugesic; Zoetis Inc., NJ, USA), а також індукції анестезії внутрішньовенним кетаміном (2,2 мг кг-1, VetaKet; Akorn Animal Health) і мідазоламом (0,05 мг кг-1, Midazolam injection; Hospira Inc., IL, USA). Коней інтубували оротрахеально і піднімали у бічне положення (lateral recumbency) на м'якій, сумісній з МРТ (MRI-compatible) столі. Коней розміщували у правому або лівому бічному положенні (lateral recumbency) залежно від того, яке з них найкраще оптимізувало якість зображення ділянки, що цікавить. Асептично встановлювали сечовий катетер. Усім коням вводили навантажувальну дозу лідокаїну (VetOne, ID, USA) (2 мг кг-1 внутрішньовенно) протягом приблизно 15 хвилин, після чого — безперервну інфузію зі швидкістю 3 мг кг-1 год-1 внутрішньовенно через шприцевий насос (Triumph SP12 Syringe pump; Triumph Medical Services MO, USA). Шприцевий насос знаходився поза межами кабінету МРТ і керувався дослідником, який знав розподіл методів лікування; інфузію припиняли відповідно до призначеної коню групи лікування (RR, MB, SD, JQ або DS). Анестезію підтримував анестезіолог (сліпе оцінювання щодо лікування) ізофлураном (Akorn Animal Health) в кисні, титрованим за ефектом на основі оцінки глибини анестезії: мінімальний або відсутній пальпебральний рефлекс (palpebral reflex), мінімальна сльозотеча та відсутність будь-якого явного ністагму або грубих рухів.